Йова

 3 „Хай загине той день, що я в ньому родився,

і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Нехай стане цей день темното́ю,

нехай Бог з висоти́ не згадає його́,

5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли,

бодай хмара над ним пробува́ла,

6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла,

нехай у днях року не буде назва́на вона,

7 Тож ця ніч нехай буде самı́тна,

хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають,

що левіята́на* готові збудити!

9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її,

нехай має надію на світло — й не буде його,

і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього,

і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Чому́ я не згинув в утро́бі?

Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Чого прийняли́ ті коліна мене?

І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно,

я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 з царями та з зе́мними ра́дниками,

що гробни́ці будують собі,

15 або із князя́ми, що золото мали,

що доми́ свої срı́блом напо́внювали!

16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним,

немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докуча́ти,

і спочивають там змученоси́лі,

18 разом з тим мають спо́кій ув’я́знені, —

вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Мали́й та великий — там рівні,

а раб вільний від пана свого́...

20 І на́що Він стру́дженому дає світло,

і життя — гіркоду́хим,

21 що вичı́кують смерти — й немає її,

що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 тим, що радісно тı́шилися б,

весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 мужчи́ні, якому доро́га закрита,

що Бог тінню закрив перед ним?

24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій,

а зо́йки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув,

і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений,

і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“