Псалом

12 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного,

з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!

2 Марно́ту говорять один до одно́го,

їхні уста обле́сні,

3 Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі

та язика чванькува́того

4 тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні,

наші уста при нас, —

5 Через утиск убогих,

ради сто́гону бідних

тепер Я повстану, — говорить Господь, —

поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

6 Господні слова — слова чисті,

як срı́бло, очищене в глинянім го́рні,

7 Ти, Господи, їх пильнува́тимеш,

і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!

8 Безбожні кружля́ють навко́ло,

бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.