Приповістей
При́повісті Лемуїлові: Чесно́тна жінка
31 Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї,
і що, сину обı́тниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї,
ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям,
і на́пій той п’янки́й не князя́м,
5 щоб не впився він та не забув про Зако́на,
і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Дайте напо́ю п’янко́го тому, хто гине,
а вина — гіркоду́хим:
7 він вип’є й забуде за бідність свою,
і му́ки своєї вже не пам’ята́тиме!
8 Відкривай свої уста немо́ві,
для суда́ всім нещасним.
9 Відкрива́й свої уста, й суди справедливо,
і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Хто жінку чесно́тну зна́йде?
а ціна її більша від пе́рел:
11 довіря́є їй серце її чоловіка,
і йому не забра́кне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло,
по всı́ дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льо́ну,
і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблı́ ті купе́цькі,
здале́ка спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі,
і видасть для дому свого поживу,
а поря́док служни́цям своїм.
17 Вона підперı́зує силою сте́гна свої
та зміцня́є раме́на свої.
18 Вона розуміє, що добра робота її,
і світильник її не пога́сне вночі.
21 Холоду в домі своїм не боїться вона,
бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Килими́ поробила собі,
віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Чоловік її зна́ний при брамах,
як сидить він із старшими краю.
24 Тонку ту́ніку робить вона й продає,
і купце́ві дає пояси́.
25 Сила та пи́шність — одежа її,
і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Свої уста вона відкриває на мудрість,
і милости́ва наука їй на язицı́.
27 Доглядає вона ходи дому свого́,
і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Устають її діти, і хвалять її,
чоловік її — й він похваля́є її:
29 „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к,
та ти їх усіх переви́щила!“
30 Краса — то ома́на, а врода — марно́та,
жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Дайте їй з плоду рук її,
і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“