Еклезіястова
Буває глупо́та, на великих висо́тах поставлена
10 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, —
так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне право́руч,
а серце безумного — ліво́руч.
4 Коли гнів володаря стане на тебе,
не лишай свого місця, —
бо лагı́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Є зло, що я бачив під сонцем,
мов по́милка, що повстає від володаря:
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена,
а багаті сидять у низинı́!
7 Я бачив на ко́нях рабів,
князı́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Не копай ближньому ями, бо сам в неї впаде́ш
8 Хто яму копає, той в неї впаде́,
а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Хто зно́сить камı́ння, пора́ниться ним;
хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить,
той мусить напру́жити свою силу, —
та мудрість зара́дить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям,
тоді ворожби́т не потрібний.
Про безумного
12 Слова́ з уст премудрого — милість,
а губи безумного нищать його:
13 поча́ток слів його уст — глупо́та,
а кінець його уст — зле шале́нство.
14 Нерозумний говорить багато,
та не знає люди́на, що́ буде;
а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Втомляє безумного праця його,
бо не знає й дороги до міста.
Про правителів
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на,
а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем,
а влади́ки твої своєча́сно їдять,
як ті му́жі, а не як п’яни́ці!
18 Від лı́нощів ва́литься стеля,
а з опу́щення рук тече дах.
19 Гости́ну справляють для радощів,
і вином весели́ться життя,
а за срı́бло все це можна мати.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя,
і в спа́льні своїй не кляни багача́, —
небесний бо птах віднесе́ твою мову,
а крила́тий розкаже про слово твоє.