Еклезіястова

6 Є ще зло, що я бачив під сонцем,

і багато його між людьми́:

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу,

і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає,

не чує вона для своєї душі,

але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, —

бо чужа люди́на те поїсть:

Це марно́та й неду́га тяжка́!

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік,

і прожи́в пречисле́нні літа́,

і дні віку його були довгі,

але не наси́тилась добрим душа його,

а до того не мав би й належного по́хорону,

то кажу́: недоно́скові краще від нього!

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде,

і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав:

йому́ спокійніше від того!

6 А коли б він жив двı́чі по тисячі літ,

та не бачив добра́, —

7 Увесь труд люди́ни — для рота її,

і пожада́ння її не випо́внюються.

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий,

що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, —

і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно,

і відо́ме, що він чоловік,

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті,

за небагатьох днів марно́го життя її,

які пробуває вона, немов тінь?

Та й що́ хто розкаже люди́ні,