Ісаї
16 Овечки пошліть власникові землі,
із Сели на пустиню,
на го́ру Сіонської дочки́.
2 І станеться, мов те споло́шене пта́ство,
з кубла́ повиго́нене,
будуть до́чки Моавські при бро́дах Арнону:
3 „Подай раду, зроби при́суд,
учини нічну тінь свою повного полудня,
сховай ви́гнаних, біженця не видавай.
4 Нехай ме́шкають в тебе вигна́нці Моаву,
стань їм за́хистом перед грабı́жником,
бо не стало наси́льника,
скінчи́вся грабу́нок,
загинув топта́ч із землі.
5 І буде утве́рджений милістю трон,
і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя́,
що дбатиме за правосу́ддя та буде в справедливості вправний.
6 Ми чули про гордість Моава,
що гордий він дуже,
про сваво́лю його й його гордість,
про лю́тість його,
про неслушні його нісенı́тниці“.
7 Буде тому́ голоси́ти Моав над Моавом,
увесь голосити він буде!
За паляни́цями з грон Кір-Харесету
плакати бу́дуть насправді побиті,
8 бо посохли хешбо́нські поля́,
і виноградник Сівми;
володарі наро́дів понищили гро́зна добı́рні,
які до Язеру сяга́ли
й зникали в пустині;
галу́зки ж його розтяга́лися,
і море вони перейшли́.
9 Тому́ то язе́рським плаче́м
буду плакати за виногра́дину Сівми.
Сльозою своєю тебе орошу́, о Хешбо́не й Ел’а́ле,
бо крик бо́ю напав на твій збір та на жни́во твоє.
10 І буде за́брана радість та втіха із са́ду,
а по виноградниках пісні не бу́де
й не здı́йметься окрик.
Вина по чави́лах не буде топта́ти чави́льник, —
окрик радости Я припини́в!
11 Тому́ то в жало́бі звучать про Моав мої ну́трощі, мов би та арфа,
а ну́тро моє — про Кір-Херес.
12 І буде, як ви́явиться,
що змучивсь на взгı́р’ї Моав,
і ввı́йде молитись у святиню свою,
та він не ося́гне нічо́го.
13 Оце слово,
яке говорив був віддавна Госпо́дь про Моава.
14 А тепер Господь каже, говорячи:
За три ро́ки, одна́кові з лı́тами на́ймита,
буде знева́жена слава Моава з усім велелю́ддям його,
а позосталість — мала та дрібна, невелика!