Суддів

Да́нів надı́л

18 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, і того ча́су Данове пле́м’я шукало собі надı́лу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка́ на надı́л серед Ізраїлевих племе́н.

2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п’ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.

3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“

4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“.

5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“.

6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пı́дете“.

7 І пішли ті п’ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм дı́ла ні до кого.

8 І прийшли вони до братів своїх у Цор’у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“

9 А вони відказали: „Устаньте, і пı́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.

10 Як ви пı́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“.

11 І рушили звідти з Данового роду з Цор’и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю.

12 І пішли вони й таборува́ли в Кір’ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім’я тому місцю: Махане-Дан,* і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір’ят-Єарімом.

13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому.

14 І відповіли п’ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рı́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“.

15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.*

16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами.

17 І пішли п’ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рı́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю.

18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рı́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“

19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“

20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рı́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.

21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе.

22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.

23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“

24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“

25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.*

26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.

27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вı́стрям меча, а місто спалили огнем.

28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них дı́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.

29 І вони назвали ім’я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім’я́ того міста було Лаїш.

30 І поставили Данові сини того рı́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю.

31 І поклали вони в себе Михиного рı́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́.