Марка

11 Коли вони наближалися до околиць Єрусалима, до Вітфагı́ї та Віфанı́ї, що на Оливковій горі, Ісус послав двох учнів 2 і наказав їм: «Підіть у село, що перед вами. Як тільки ввійдете туди, знайдете прив’язане осля, на якому ще не сиділа жодна людина. Відв’яжіть його й приведіть. 3 А якщо хтось запитає вас: «Навіщо відв’язуєте його?» — скажіть: «Воно потрібне Господу, але він одразу його поверне». 4 Тож вони пішли і знайшли осля, прив’язане коло дверей на бічній вулиці, та й відв’язали його. 5 Але декотрі люди, що там стояли, почали питати: «Що ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?» 6 Учні відповіли так, як сказав Ісус, і ті їх відпустили.

7 Тож привели осля до Ісуса, і, коли поклали на нього одяг, Ісус сів зверху. 8 Тоді багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зрізане на полях віття. 9 Крім того, ті, що йшли попереду та ззаду, вигукували: «Молимо, спаси! Благословенний, хто йде в ім’я Єгови! 10 Благословенне прийдешнє царство батька нашого, Давида! Молимо тебе, той, хто сидить у небі, спаси його!» 11 Коли ж Ісус в’їхав до Єрусалима, то ввійшов у храм і почав все довкола оглядати; та оскільки вже була пізня година, він пішов разом з дванадцятьма до Віфанı́ї.

12 А наступного дня, коли вони вийшли з Віфанı́ї, Ісус зголоднів. 13 Побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підійшов, щоб подивитись, чи є на ньому плоди. Але, окрім листя, там не було нічого, бо для фіг ще не прийшла пора. 14 Тож, звернувшись до дерева, він сказав: «Нехай же ніхто ніколи більше не їсть твоїх плодів». А учні все це чули.

15 Зрештою прийшли вони до Єрусалима. Там він ввійшов у храм і почав виганяти продавців та покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів, 16 і заборонив переносити через храм будь-яке начиння. 17 При цьому він навчав: «Хіба не написано: «Мій дім називатиметься домом молитви для всіх народів»? Ви ж зробили з нього печеру розбійників». 18 Коли почули це старші священики й книжники, то стали шукати можливості погубити Ісуса. Вони боялися його, оскільки бачили, що весь натовп не припиняв захоплюватися його навчанням.

19 А як почало вечоріти, вони вийшли з міста. 20 Наступного дня, проходячи рано-вранці повз фігове дерево, побачили, що воно засохло аж до самого коріння. 21 Тож Петро, пригадавши, що́ то було за дерево, звернувся до Ісуса: «Учителю, глянь! Фігове дерево, яке ти прокляв, засохло». 22 Ісус на це відповів: «Вірте Богові. 23 Правду кажу вам, хто тільки скаже цій горі: «Піднімись і кинься в море»,— та не засумнівається в серці, але буде вірити, що його слова виконаються, то так і станеться. 24 Тому кажу вам: про що молитесь і просите, вірте, що вже майже отримали,— і обов’язково отримаєте. 25 А як стоїте й молитеся, прощайте, коли маєте щось проти інших, аби ваш Батько, який у небі, прощав і ваші проступки». 26 —

27 І прийшли вони знову до Єрусалима. А як Ісус ходив у храмі, підійшли до нього старші священики, книжники й старійшини 28 і стали запитувати його: «Якою владою ти чиниш все це? Хто тобі дав таку владу?» 29 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо відповісте, то і я вам скажу, якою владою чиню все це. 30 Іванове хрещення було з неба чи від людей? Скажіть». 31 Тож вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: «З неба», він запитає: «Чому ж ви тоді йому не повірили?» 32 Але як тут скажеш: «Від людей»?» Вони ж боялися натовпу, бо всі вважали, що Іван дійсно був пророком. 33 Тож відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді Ісус промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це».