Матвія

21 Коли Ісус з учнями наблизилися до Єрусалима й прибули у Вітфагı́ю, що на Оливковій горі, Ісус послав уперед двох з них, 2 сказавши: «Підіть у село, що перед вами, і там одразу побачите прив’язану ослицю з ослям. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. 3 А якщо хтось буде вам щось говорити, то скажіть: «Вони потрібні Господу». І тоді вам зараз же їх віддадуть».

4 Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова: 5 «Скажіть дочці Сіону: «Ось їде до тебе твій Цар, він лагідний, він сидить на ослі — на осляті, народженому від в’ючної ослиці».

6 Тож учні пішли й зробили все так, як наказав їм Ісус. 7 І привели вони ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху. 8 І дуже багато людей з натовпу стелили на дорозі свій одяг, інші ж зрізали гілки з дерев і застилали ними дорогу. 9 А ті, що йшли попереду і позаду нього, вигукували: «Молимо, спаси Сина Давидового! Благословенний, хто йде в ім’я Єгови! Молимо тебе, той, хто сидить у небі, спаси його!»

10 І як він в’їхав до Єрусалима, ціле місто охопило хвилювання і народ питав: «Хто це такий?» 11 Люди ж з натовпу говорили: «Це Ісус, пророк з Назарета галілейського!»

12 Потім ввійшов Ісус у храм і повиганяв звідти всіх продавців та покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів. 13 І він сказав їм: «Написано: «Мій дім називатиметься домом молитви», ви ж робите з нього печеру розбійників». 14 Також підходили до нього у храмі сліпі й кульгаві, і він їх зціляв.

15 Коли ж старші священики й книжники побачили його чуда і хлопців, котрі вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давидового!» — то обурились 16 і сказали до нього: «Ти чуєш, що́ вони говорять?» А Ісус їм відповів: «Чую. Хіба ви ніколи не читали: «З уст немовлят і грудних дітей ти учинив хвалу»?» 17 І, полишивши їх, він вийшов з міста та пішов у Віфанı́ю, де й переночував.

18 А вдосвіта, повертаючись у місто, Ісус зголоднів. 19 Тоді він побачив при дорозі фігове дерево та підійшов до нього, але, не знайшовши нічого, окрім листя, сказав: «Нехай же ти ніколи більше не принесеш плодів». І в ту ж мить фігове дерево засохло. 20 А коли учні побачили це, то здивувалися і запитали: «Як же сталося, що це фігове дерево вмить засохло?» 21 Ісус відповів їм: «Правду кажу вам: якщо тільки матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднімись і кинься в море», так і станеться. 22 І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте».

23 А як він ввійшов у храм і почав навчати, підійшли до нього старші священики й старійшини народу та запитали: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?» 24 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо ви мені відповісте, я теж скажу, якою владою чиню все це. 25 Звідки було Іванове хрещення: з неба чи від людей?» Тоді вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: «З неба», він запитає нас: «Чому ж ви йому не повірили?» 26 А сказати: «Від людей» — не можемо через страх перед народом, бо всі вважають Івана пророком». 27 Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді він промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це.

28 А що ви скажете на таке? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він сказав: «Сину, піди, попрацюй сьогодні у винограднику». 29 У відповідь той сказав: «Добре, батьку», але не пішов. 30 Підійшовши до другого, він попросив те саме. А той відповів: «Не хочу», проте згодом пошкодував і пішов. 31 Який з двох виконав волю свого батька?» Вони відповіли: «Другий». Тоді Ісус їм сказав: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже царство попереду вас. 32 Бо Іван прийшов до вас, навчаючи праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили. Ви ж, хоча й бачили це, згодом не пошкодували та не повірили йому.

33 Послухайте інший приклад: один господар посадив виноградник, обніс його огорожею, видовбав у ньому давильню, поставив вежу і здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну. 34 Коли ж прийшла пора врожаю, він послав рабів до виноградарів, щоб отримати свої плоди. 35 Проте виноградарі взяли його рабів і одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням. 36 Тоді він послав інших рабів, яких було більше, ніж перших, але їм учинили те саме. 37 Наостанку господар послав до них свого сина, кажучи: «До мого сина вони поставляться з повагою». 38 Побачивши сина, виноградарі почали говорити між собою: «Це спадкоємець; ходімо, убиймо його і заберімо його спадщину!» 39 Тож вони схопили його, викинули з виноградника й убили. 40 Отже, коли прийде власник, що він зробить з виноградарями?» 41 Вони відповіли: «Через те що ті виноградарі злі, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору».

42 Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем. Це від Єгови й дивовижне в наших очах»? 43 Ось чому говорю вам: «Царство Боже буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди царства. 44 І хто впаде на той камінь, розіб’ється. А на кого цей камінь упаде, того розчавить».

45 Коли старші священики й фарисеї почули його приклади, то зрозуміли, що він говорить про них. 46 І вони шукали нагоди схопити Ісуса, але побоялись людей, бо ті вважали його пророком.