Матвія

22 Потім Ісус знову навів їм приклади, кажучи: 2 «Царство небесне можна прирівняти до царя, який влаштував весільний бенкет для свого сина. 3 І послав він рабів, щоб вони покликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти. 4 Тоді він вислав інших рабів, говорячи: «Скажіть запрошеним: «Я вже приготував обід, зарізав биків та відгодованих тварин, тож усе готове. Приходьте на весільний бенкет». 5 Але ті байдуже пішли собі — один на своє поле, інший займатися торгівлею, 6 а позосталі схопили його рабів і, назнущавшись, повбивали їх.

7 Тоді цар розлютився, послав своє військо й вигубив тих убивць, а їхнє місто спопелив. 8 Відтак він сказав своїм рабам: «Весільний бенкет готовий, та запрошені виявилися недостойними. 9 Тому підіть на дороги, що виходять з міста, і запросіть на весільний бенкет кожного, кого тільки зустрінете». 10 І вийшли раби на дороги та зібрали всіх, кого зустріли,— як злих, так і добрих. Тож весільний зал заповнився гістьми, і ті посідали* за столи.

11 Коли ж цар увійшов, щоб оглянути гостей, то побачив чоловіка, який не був одягнений у весільне вбрання. 12 Отож цар сказав йому: «Чоловіче, як ти ввійшов сюди без весільного вбрання?» І той аж онімів. 13 А цар наказав своїм слугам: «Зв’яжіть йому руки і ноги та викиньте геть у темряву. Там він буде плакати й скреготати зубами».

14 Бо запрошених багато, але вибраних мало».

15 Тоді фарисеї пішли й змовилися, щоб піймати його на слові. 16 І вони послали до нього своїх учнів разом з прибічниками Ірода, котрі сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, навчаєш Божої дороги згідно з правдою і не піддаєшся впливу інших, хоч би хто вони були. 17 А як ти вважаєш, Закон дозволяє платити кесарю подушний податок?» 18 Однак Ісус, знаючи їхню підступність, сказав: «Лицеміри, чому мене випробовуєте? 19 Покажіть мені монету, якою сплачують подушний податок». І вони принесли йому денарій, 20 а він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» 21 Ті відповіли: «Кесареве». Тоді він сказав: «Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові». 22 Коли вони почули ці слова, то дуже здивувалися і, залишивши його, пішли геть.

23 У той день підійшли до нього саддукеї, які говорять, що немає воскресіння, і запитали: 24 «Учителю, Мойсей сказав: «Коли якийсь чоловік помре, не маючи дітей, то брат його повинен одружитися з його дружиною, аби вона народила від нього дитину для свого колишнього чоловіка». 25 Тож було в нас семеро братів. Перший одружився і помер, та, не маючи нащадка, залишив дружину для свого брата. 26 Те саме сталося і з другим, і з третім, і так аж до сьомого. 27 Кінець кінцем померла й сама жінка. 28 Кому із сімох вона буде дружиною, коли настане воскресіння? Бо всі вони мали її».

29 Ісус же сказав їм у відповідь: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ані Писання, ані дії Божої сили, 30 адже під час воскресіння ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі. 31 Якщо ж ідеться про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали, що́ Бог сказав: 32 «Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова»? Він Бог не мертвих, а живих». 33 Почувши це, натовп був вражений його навчанням.

34 Коли фарисеї дізналися, що він змусив замовчати саддукеїв, то згуртувалися всі разом. 35 І один з них, обізнаний у Законі, запитав, щоб випробувати його: 36 «Учителю, яка найбільша заповідь у Законі?» 37 Ісус відповів: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом». 38 Це — перша й найбільша заповідь. 39 І друга подібна до неї: «Люби свого ближнього, як самого себе». 40 На цих двох заповідях тримаються цілий Закон і Пророки».

41 А як зібралися фарисеї, Ісус їх запитав: 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Вони відповіли: «Давидів». 43 Він їх запитав: «Чому тоді Давид під натхненням називає його Господом, промовляючи: 44 «Сказав Єгова моєму Господеві: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»? 45 Якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?» 46 Та на це ніхто не міг сказати жодного слова, і відтоді ніхто не наважувався більше розпитувати Ісуса.