Івана
13 Ісус знав ще перед святом Пасхи, що настав його час перейти з цього світу до Батька; тож він, полюбивши своїх, які були у світі, полюбив їх до кінця. 2 І під час вечері — а Диявол уже вклав у серце Юди Іскаріота, Си́монового сина, намір зрадити Ісуса — 3 він, знаючи, що Батько все віддав у його руку і що він прийшов від Бога й до Бога йде, 4 встав з-за столу, відклав убік своє вбрання та, взявши рушник, оперезався ним. 5 Тоді Ісус налив у таз води й почав мити учням ноги та витирати рушником, яким був оперезаний. 6 Коли ж він підійшов до Си́мона Петра, той сказав йому: «Господи, невже ти будеш мити мені ноги?» 7 А Ісус відповів: «Зараз ти не розумієш, що я роблю, та зрозумієш це пізніше». 8 Петро знову сказав: «Ти ніколи не будеш мити мої ноги!» А Ісус промовив: «Якщо я не помию твоїх ніг, ти не зможеш бути зі мною». 9 На це Си́мон Петро вигукнув: «Господи, тоді помий не лише мої ноги, але й руки і голову!» 10 Ісус же сказав: «Тому, хто обмитий, не потрібно мити нічого, крім ніг, бо він увесь чистий. Ви чисті, але не всі». 11 Ісус знав, хто його зрадить, тому й сказав: «Не всі ви чисті».
12 Після того як він помив їм ноги й одягнув своє вбрання, він знову сів до столу і сказав: «Розумієте, що я вам зробив? 13 Ви звертаєтесь до мене: «Учителю» й «Господи»,— і робите слушно, бо я ним і є. 14 Отже, якщо я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то ви також повинні мити ноги одні одним. 15 Бо я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я вам зробив. 16 Щиру правду кажу вам: раб не більший від свого пана і посланець не більший від того, хто його послав. 17 Коли ви знаєте все це, то щасливі, якщо так робите. 18 Однак говорю не про всіх вас, бо я знаю тих, кого вибирав. Але мають виконатися такі слова з Писання: «Той, хто споживав мій хліб, повстав проти мене*». 19 Розповідаю вам усе заздалегідь, щоб, коли це станеться, ви повірили, що то я. 20 Щиру правду кажу вам: хто приймає мого посланця, той приймає і мене. А хто приймає мене, приймає і того, хто мене послав».
21 Сказавши все це, Ісус стривожився і почав свідчити: «Щиру правду кажу вам: один з вас зрадить мене». 22 Тоді учні стали переглядатись між собою, не розуміючи, про кого він говорить. 23 А один з учнів — той, кого Ісус любив,— сидів* перед Ісусом, схилившись до його грудей. 24 Тож Си́мон Петро кивнув тому учневі й запитав: «Скажи, хто це? Про кого він говорить?» 25 І той, прихилившись до Ісусових грудей, запитав: «Господи, хто це?» 26 Ісус відповів: «Це той, кому я дам шматок хліба, який умочу в чашу». Тоді він умочив шматок хліба та дав його Юді, сину Си́мона Іскаріота. 27 І відразу після цього в Юду ввійшов Сатана. Тож Ісус сказав Юді: «Що робиш, роби швидше». 28 Та ніхто з присутніх за столом не знав, чому він так сказав до нього. 29 А оскільки Юда мав скриньку з грішми, дехто подумав, що Ісус йому сказав: «Купи все, що нам потрібно на свято»,— або щоб він дав трохи грошей бідним. 30 А Юда, взявши шматок, відразу вийшов; було ж це вночі.
31 Після того як він вийшов, Ісус промовив: «Тепер Син людський прославляється, і через нього прославляється Бог. 32 Бог сам прославить його, і зробить це зараз же. 33 Діти, я пробуду з вами недовго. Ви будете мене шукати, але те, що я казав юдеям, тепер кажу і вам: «Куди я йду, ви прийти не можете». 34 Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. 35 По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов».
36 Тоді Си́мон Петро запитав: «Господи, куди ти йдеш?» На це Ісус відповів: «Куди я йду, зараз ти не зможеш за мною піти, але потім підеш». 37 Та Петро сказав: «Господи, чому не можу піти за тобою тепер? Я готовий навіть душу свою віддати за тебе». 38 А Ісус відповів: «Ти навіть душу готовий віддати за мене? Щиру правду кажу тобі: ще півень не заспіває, як ти тричі відречешся від мене».