Матвія

9 Тож він сів у човен і, перепливши на інший бік, пішов звідти у своє місто. 2 Там чоловіки принесли до нього на ліжку паралізованого. Коли Ісус побачив їхню віру, то сказав паралізованому: «Не бійся, дитино, твої гріхи прощено». 3 А декотрі книжники почали говорити між собою: «Цей чоловік зневажає Бога». 4 Ісус же, знаючи їхні думки, сказав: «Чому виношуєте погані думки у своїх серцях? 5 Що простіше сказати: «Твої гріхи прощено» чи «Встань та й іди»? 6 Але я хочу, щоб ви знали: Син людський має владу прощати на землі гріхи». Після того сказав паралізованому: «Встань, візьми своє ліжко та йди додому». 7 І той встав та пішов додому. 8 Усі ж, хто це бачив, пройнялися страхом і прославляли Бога, який дав людям таку владу.

9 Потім, ідучи звідти, Ісус побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у конторі, де збирали податки, та й сказав йому: «Будь моїм учнем і йди за мною». Тож Матвій встав та пішов за ним. 10 Пізніше, коли Ісус і його учні сиділи* за столом у домі, прийшло чимало збирачів податків та грішників і посідали з ними. 11 Але фарисеї, побачивши це, почали питати його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків та грішниками?» 12 І як Ісус почув це, то промовив: «Лікар потрібний не здоровим, а хворим. 13 Тож ідіть і навчіться, що́ означає: «Я хочу милосердя, а не жертви». Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних».

14 Опісля прийшли до нього Іванові учні й запитали: «Чому ми та фарисеї постимо, а твої учні — ні?» 15 Ісус же їм відказав: «Ви, мабуть, погодитесь, що друзям нареченого немає чого сумувати, поки він ще з ними? Однак настануть дні, коли нареченого від них заберуть. Тоді вони і будуть постити. 16 Ніхто не пришиває до старого одягу латки з нової тканини, інакше латка збіжиться і діра стане ще більшою. 17 Так само не наливають молодого вина в старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться, вино виллється і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають у нові бурдюки, щоб зберегти і те, і те».

18 Коли ж він говорив їм усе це, підійшов до нього один начальник і почав кланятися йому, кажучи: «Моя донечка, напевно, вже померла, але піди та поклади на неї руку, і вона оживе».

19 Тож Ісус встав і пішов за тим начальником, а за ним його учні. 20 І одна жінка, яка дванадцять років страждала від кровотечі, підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок його одягу, 21 бо постійно казала собі: «Якщо тільки торкнуся його одягу, то одужаю». 22 Ісус обернувся і, побачивши її, сказав: «Не бійся, дочко, твоя віра зцілила тебе». І в ту ж мить жінка одужала.

23 Коли ж він ввійшов у дім начальника, то побачив сопілкарів і багатьох інших людей, серед яких панував переполох. 24 Ісус звернувся до них: «Вийдіть звідси, бо дівчинка не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися. 25 А як усіх тих людей випровадили з будинку, він увійшов, взяв дівчинку за руку, і вона встала. 26 Чутка про це, звичайно ж, розійшлась по всій тій місцевості.

27 Потім Ісус пішов звідти. По дорозі за ним ішло двоє сліпих, які кричали: «Змилосердься над нами, Сину Давидів». 28 Коли ж Ісус увійшов у дім, сліпі підійшли до нього, і він їх запитав: «Скажіть, ви вірите, що я можу це зробити?» «Так, Господи»,— відповіли вони. 29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей та сказав: «Нехай вам буде за вашою вірою»,— 30 і їхні очі прозріли. А Ісус суворо наказав їм: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це». 31 Однак вони, вийшовши звідти, почали розповідати про нього у всій тій місцевості.

32 І як вони йшли звідтіля, до Ісуса привели німого чоловіка, який був опанований демоном. 33 Коли Ісус вигнав демона, німий заговорив. Тож натовп дивувався і казав: «Такого ще не бачив ніхто в Ізраїлі». 34 А фарисеї на це говорили: «Він виганяє демонів за допомогою володаря демонів».

35 Опісля Ісус вирушив у подорож по всіх містах та селах і там навчав у синагогах, проповідував добру новину про царство й зціляв людей з усілякими хворобами та недугами. 36 І, дивлячись на натовпи людей, він пройнявся до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха. 37 Тоді Ісус сказав своїм учням: «Жниво дуже велике, а робітників мало. 38 Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива».