Матвія
11 Коли Ісус закінчив давати настанови своїм дванадцятьом учням, то вирушив звідти навчати й проповідувати в інших містах.
2 Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів, щоб ті 3 запитали його: «Ти — Той, хто має прийти? Чи нам чекати іншого?» 4 У відповідь Ісус промовив до них: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите: 5 сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують, мертві воскресають, а бідним проголошується добра новина. 6 І щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».
7 Відтак ті пішли назад, а Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер? 8 То, скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Але ж ті, що носять м’які шати, перебувають у царських домах. 9 То чому ж ви ходили туди? Щоб побачити пророка? Так, кажу вам, навіть когось значно більшого, ніж пророка. 10 Саме про нього написано: «Ось посилаю перед твоїм лицем посланця, який приготує поперед тебе дорогу твою!» 11 Правду кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся ніхто, більший від Івана Хрестителя, проте найменший у небесному царстві — більший від нього. 12 Але, починаючи від днів Івана Хрестителя й дотепер, мета, якої люди прагнуть досягти,— це небесне царство. І досягти її зможуть ті, хто докладає для цього всіх зусиль. 13 Бо всі — і Пророки, і Закон — пророкували аж до Івана; 14 і якщо хочете знати, він — «Ілля, який має прийти». 15 Хто має вуха, нехай слухає.
16 До кого можна порівняти це покоління? Воно подібне до малих дітей, які сидять на ринковій площі й кричать своїм товаришам: 17 «Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали, ми голосили, а ви з горя не били себе в груди». 18 Отож прийшов Іван — не їсть і не п’є, а люди кажуть: «Він має демона», 19 прийшов Син людський — їсть і п’є, а люди все одно кажуть: «Цей чоловік — ненажера та п’яниця, приятель збирачам податків і грішникам». Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність вчинками».
20 А оскільки міста, в яких Ісус здійснив більшість могутніх діл, не покаялися, він почав їх ганьбити: 21 «Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас, виконалися в Тирі та Сидоні, вони б уже давно покаялися у вереті й попелі. 22 Тож говорю: у Судний день Тиру і Сидону буде легше, ніж вам. 23 І ти, Капернау́ме, хіба звеличишся до неба? Упадеш ти до га́десу, бо якби могутні діла, виконані в тобі, виконалися в Содомі, він залишився б аж до цього дня. 24 Тому кажу: у Судний день землі содомській буде легше, ніж тобі».
25 Потім Ісус сказав: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних, а відкрив немовлятам. 26 Батьку, ти зробив так, адже це було тобі до вподоби. 27 Усе передав мені Батько, і ніхто Сина не знає до кінця — тільки Батько. Також Батька не знає ніхто до кінця — тільки Син і кожен, кому Син хоче його відкрити. 28 Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. 29 Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний — і знайдете відсвіження для своїх душ, 30 бо ярмо моє зручне і ноша легка».