Луки

4 Сповнений святого духу, Ісус покинув околиці Йордану, і дух водив його пустелею 2 сорок днів, а там його спокушував Диявол. Увесь той час Ісус не їв нічого, тож, коли дні ті закінчилися, він зголоднів. 3 Тоді Диявол промовив до нього: «Якщо ти Божий син, накажи цьому каменю стати хлібом». 4 Але Ісус відповів: «Написано: «Не хлібом самим повинна жити людина».

5 Потім Диявол вивів його на гору і за одну мить показав йому всі царства населеної землі 6 та й сказав: «Я дам тобі владу над усіма ними і їхню славу, бо ця влада передана мені, і я даю її, кому хочу. 7 Тож, якщо ти поклонишся мені, уся вона буде твоя». 8 На це Ісус відповів: «Написано: «Поклоняйся лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому одному віддано служи*».

9 Після цього Диявол привів Ісуса в Єрусалим, поставив його на мурі, що оточував храм, і сказав: «Якщо ти Божий син, кинься додолу, 10 адже написано: «Він накаже своїм ангелам оберігати тебе» 11 і «Вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь». 12 Та Ісус відповів: «Сказано: «Не випробовуй Єгову, Бога свого». 13 Тоді Диявол перестав спокушувати Ісуса й відійшов від нього, чекаючи іншої зручної нагоди.

14 Ісус же під дією духу повернувся в Галілею, і по всіх околицях розійшлась про нього добра слава. 15 Там він почав навчати в синагогах і мав пошану серед усіх людей.

16 Пізніше він прийшов до Назарета — міста, де виростав,— і ввійшов за своїм звичаєм у суботу до синагоги. Коли ж він підвівся, щоб читати, 17 йому подали сувій з писаннями пророка Ісаї. Він розгорнув його та знайшов місце, де було написано: 18 «Дух Єгови на мені, бо Він помазав мене звіщати добру новину бідним. Він послав мене проповідувати полоненим визволення, а сліпим — прозріння, відпустити пригнічених на волю 19 і проповідувати про рік прихильності Єгови». 20 Після цього він згорнув сувій, віддав служителю й сів. Усі ж присутні в синагозі пильно дивились на нього. 21 А Ісус промовив: «Слова Писання, які ви щойно почули, виконалися сьогодні».

22 Тоді всі почали схвально говорити про нього й дивуватись приємним словам, що виходили з його уст, і запитували: «Хіба це не Йосипів син?» 23 На це він відповів: «Ви, безперечно, згадаєте мені приказку: «Лікарю, вилікуй самого себе» — і скажете: «Ми чули, що сталося в Капернау́мі, тож зроби те саме й тут, у рідному краї». 24 І продовжив: «Правду кажу вам, жодного пророка не приймають у його рідному краї. 25 Наприклад, то правда, що багато вдів жило в Ізраїлі за днів Іллі, коли три роки й шість місяців небо було закрите і всю ту землю охопив сильний голод. 26 Але до жодної з них Ілля не був посланий, лише до вдови у Сарепту, в сидонський край. 27 Також за часу пророка Єлисея в Ізраїлі було багато прокажених, однак ніхто з них не був очищений, окрім сирійця Наамана». 28 Тоді всі, хто був у синагозі й чув це, розгнівалися. 29 І вони, вставши, вигнали Ісуса за місто, до виступу гори, на котрій воно стояло, і хотіли скинути його вниз. 30 Та він, пробравшись крізь натовп, пішов далі.

31 Звідти Ісус подався до галілейського міста Капернау́ма й навчав там у суботу. 32 І люди були вражені тим, як він навчав, бо його слова свідчили, що він має владу. 33 А в синагозі був чоловік, який мав духа — нечистого демона. І він голосно закричав: 34 «А-а! Що ти від нас хочеш*, Ісусе назаря́нине? Ти що, прийшов нас погубити? Я дуже добре знаю, хто ти, ти — Божий Святий». 35 Але Ісус суворо наказав духу: «Замовкни і вийди з нього». Тож демон повалив того чоловіка у них на очах і вийшов з нього, не завдавши йому жодної шкоди. 36 Це дуже здивувало всіх людей, і вони почали казати одні одним: «Подивіться, як він говорить! Він має владу й силу наказувати нечистим духам — і вони виходять!» 37 Отож чутка про нього розійшлася по всіх околицях.

38 А Ісус, вийшовши із синагоги, прибув у дім Си́мона. Си́монова ж теща мучилася через сильну гарячку, тому Ісуса попросили допомогти їй. 39 Тоді Ісус став над жінкою, зупинив гарячку, і вона спала. У ту ж мить жінка встала й почала їм прислуговувати.

40 І, коли сонце вже заходило, всі, хто мав хворих на різні недуги, стали приводити їх до Ісуса. Він же клав руки на кожного з них і зціляв. 41 Також з багатьох, кричачи, виходили демони й казали: «Ти Божий Син». Та він дорікав їм і не дозволяв говорити, бо вони знали, що він Христос.

42 А як настав день, Ісус вийшов та попрямував до безлюдного місця. Проте натовпи людей почали розшукувати його. І, знайшовши, вони намагалися затримати його, щоб він не пішов від них. 43 Але він сказав: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже царство, бо для того мене послано». 44 Тож він пішов і далі проповідував по синагогах Юдеї.