1 Коринфян
13 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, але любові не маю, то я став подібним до міді, що дзеленчить, чи до кимвала, що бряжчить. 2 І якщо я маю дар пророкувати й володію всіма священними таємницями та всім знанням і маю таку віру, що можу пересувати гори, але любові не маю, то я ніщо. 3 І якщо я роздам усе своє майно, аби нагодувати інших чи віддам на смерть своє тіло, аби похвалитися, але любові не маю, то це не принесе мені жодного пожитку.
4 Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, 5 не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не дратується, не веде лічби обра́зам. 6 Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. 7 Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить.
8 Любов ніколи не згасає*. Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або чудесним способом отримувати знання, то вони зникнуть. 9 Бо наше знання часткове, і пророкуємо ми частково, 10 але коли настане повне, часткове зникне. 11 Коли я був немовлям, то говорив, думав і розумів усе як немовля, а ставши чоловіком, я позбувся рис немовляти. 12 Бо тепер ми дивимося в металеве дзеркало і бачимо розпливчасті обриси, а тоді будемо дивитися обличчя в обличчя. Тепер я маю часткові знання, а тоді матиму точні, як і Бог має точні знання про мене. 13 Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.