Галатів
3 О нерозумні галати, під чий жахливий вплив ви потрапили? Адже вам свого часу так яскраво описали, як було прибито до стовпа Ісуса Христа! 2 Хочу запитати вас лише одне. Як ви отримали дух: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки тому, що слухали та повірили в почуте? 3 Невже ви настільки нерозумні? Почавши з духу, тепер закінчуєте плоттю? 4 Невже ви знесли стільки страждань надаремно? Неможливо, щоб це було надаремно! 5 Коли ж говорити про того, через кого ви отримуєте дух і хто здійснює серед вас могутні діла, то завдяки чому він це робить: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки тому, що повірив у почуте? 6 Власне так було з Авраамом: він «повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність».
7 Ви, звичайно, знаєте: синами Авраама є ті, хто тримається віри. 8 І Писання, передбачаючи, що Бог ви́знає праведними людей з інших народів завдяки вірі, заздалегідь звістило добру новину Авраамові: «Через тебе отримають благословення всі народи». 9 Отже, ті, хто тримається віри, одержують благословення разом з вірним Авраамом.
10 Адже всі, хто покладається на вчинки закону, є під прокляттям, бо написано: «Проклятий кожен, хто не тримається всіх вказівок, записаних у сувої із Законом, і не виконує їх». 11 Крім того, ми добре розуміємо, що Бог нікого не визнає́ праведним на підставі Закону, бо «праведний житиме завдяки своїй вірі». 12 Щодо Закону, він не зобов’язує триматися віри, а лише говорить: «Той, хто виконує їх, завдяки їм і житиме». 13 Христос же, викупивши нас, звільнив від прокляття Закону, оскільки став прокляттям замість нас, адже написано: «Проклятий кожен, хто прибитий* до стовпа». 14 Усе це було для того, щоб через Ісуса Христа Авраамові благословення зійшли на інші народи і щоб завдяки вірі ми отримали обіцяний дух.
15 Брати, наведу вам приклад із життя: чинну угоду, хоча вона й людська, ніхто не скасовує; до неї також більше не вносять доповнень. 16 Що ж до обітниць, вони були дані Аврааму та його нащадку. Не говориться: «І нащадкам», як про багатьох, але як про одного: «І твоєму нащадку», а ним є Христос. 17 Скажу вам ще таке: якщо взяти цю угоду, то спершу їй Бог надав чинності, і Закон, котрий з’явився лише через чотириста тридцять років, не позбавляє її чинності, а отже, й не скасовує обітниць. 18 Бо якщо спадщина дається за законом, вона вже дається не згідно з обітницею, тимчасом як Авраама Бог великодушно обдарував нею через обітницю.
19 Навіщо ж тоді Закон? Він був доданий, аби виявляти провини аж до приходу нащадка, який отримав обітницю. І цей Закон було передано через ангелів рукою посередника. 20 Однак там, де є тільки одна сторона, посередника не треба, а Бог власне один. 21 Тож чи Закон суперечить Божим обітницям? Зовсім ні! Бо якби був даний закон, котрий міг дарувати життя, то праведності, по суті, досягали б саме завдяки закону. 22 А так Писання віддало все під варту гріха, щоб обітницю, яку приносить із собою віра в Ісуса Христа, могли отримати лише ті, хто вірить.
23 Однак до приходу віри закон стеріг нас і ми разом були віддані під варту, чекаючи часу, коли мала виявитися віра. 24 Отже, Закон став нашим вихователем, що вів до Христа, аби ми були визнані праведними завдяки вірі. 25 А тепер, коли віра прийшла, ми вже не перебуваємо під наглядом вихователя.
26 Тож, оскільки всі ви маєте віру в Христа Ісуса, ви є Божими синами. 27 Бо всі ви, хто охрестився і перебуває в єдності з Христом, одягнулися в нього. 28 Відтепер немає вже ні юдея, ні грека, ні раба, ні вільного, ні чоловіка, ні жінки, бо ви всі стали однією особою в єдності з Христом Ісусом. 29 Більш того, якщо ви належите Христу, то ви справді нащадки Авраама — спадкоємці згідно з обітницею.