Марка
12 Тоді він почав наводити їм приклади: «Один чоловік посадив виноградник, обніс його огорожею, видовбав заглибину для давильні, поставив вежу і здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну. 2 У відповідну ж пору послав він до виноградарів свого раба, щоб отримати частину врожаю. 3 Проте виноградарі схопили його, побили й відіслали ні з чим. 4 Потім господар послав іншого раба. Але вони і того збезчестили та розбили йому голову. 5 Він послав ще одного раба. Та його вони взагалі вбили. І з тих багатьох, хто приходив пізніше, одних побили, а декого вбили. 6 Був у нього ще улюблений син. Його він послав останнім, кажучи: «До мого сина вони поставляться з повагою». 7 Але виноградарі почали говорити між собою: «Це спадкоємець. Ходімо, убиймо його, і спадщина буде нашою». 8 Тож вони схопили його, вбили й викинули з виноградника. 9 Що ж тепер зробить власник? Піде й погубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10 Хіба ви ніколи не читали в Писанні: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем. 11 Це від Єгови й дивовижне в наших очах»?»
12 Зрозумівши, що цей приклад був саме про них, вони стали шукати нагоди схопити Ісуса, але, побоявшись людей, залишили його й пішли собі геть.
13 Потім послали до нього декотрих фарисеїв та прибічників Ірода, щоб зловити його на слові. 14 Прийшовши, ті сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду і не піддаєшся впливу інших, хоч би хто вони були. Навпаки, ти завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. Скажи, Закон дозволяє платити кесарю подушний податок? 15 Тож платити нам чи ні?» Розпізнавши їхнє лицемірство, Ісус сказав: «Чому мене випробовуєте? Покажіть мені денарій». 16 Коли вони принесли, він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» Ті відповіли: «Кесареве». 17 Тоді Ісус сказав: «Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові». І були вони надзвичайно вражені його словами.
18 Опісля прийшли до нього саддукеї, які говорять, що немає воскресіння, і запитали: 19 «Учителю, Мойсей написав нам, що коли хтось помирає і залишає дружину, не маючи дитини, то жінку повинен взяти його брат, аби вона народила від нього дитину для свого колишнього чоловіка. 20 Тож було семеро братів; перший взяв собі дружину, та помер без нащадка. 21 Тоді жінку взяв другий, але теж помер, не залишивши нащадка, і те саме сталося з третім. 22 Так померли всі семеро братів, і ніхто з них не залишив нащадка. Кінець кінцем померла й сама жінка. 23 Отже, коли настане воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже з нею були одружені всі семеро?» 24 Ісус же сказав їм: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ані Писання, ані дії Божої сили. 25 Адже коли воскресають з мертвих, то ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі. 26 Коли ж говорити, що мертві справді воскресають, то хіба ви не читали в книзі Мойсея, у розповіді про терновий кущ, як Бог сказав йому: «Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова»? 27 Він Бог не мертвих, а живих. Ви дуже помиляєтеся».
28 Тоді один із книжників підійшов і почув, як вони сперечаються. Він побачив, що Ісус їм добре відповів, тому запитав його: «Яка заповідь найперша?» 29 Ісус сказав: «Перша така: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова, 30 і люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею, всім розумом та всією силою своєю». 31 А друга така: «Люби свого ближнього, як самого себе». Немає заповіді більшої від цих». 32 На це книжник промовив до нього: «Учителю, ти сказав добре і правдиво: «Він — один, і немає іншого, окрім Нього»; 33 і треба любити його всім серцем, всім розумінням і всією силою, а також любити ближнього, як самого себе. Це набагато цінніше від усіх цілопалень та жертв». 34 Ісус же, побачивши, що той говорить розсудливо, сказав: «Ти недалеко від Божого царства». І після того ніхто вже не наважувався ставити йому подібні запитання.
35 Тож, продовжуючи навчати у храмі, Ісус знову звернувся до них: «Чому книжники говорять, що Христос — це просто Давидів син? 36 Адже, Давид, керований святим духом, сам говорить: «Сказав Єгова моєму Господеві: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги». 37 Отже, коли Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»
І великий натовп, що зібрався, із задоволенням слухав Ісуса, 38 який продовжував навчати: «Стережіться книжників, які люблять ходити у довгому вбранні й хочуть, аби їх вітали на ринкових площах, 39 та прагнуть сидіти спереду в синагогах і мати найпочесніші місця на вечерях. 40 Саме ці люди пожирають доми вдів і довго моляться напоказ; але й присуд, який вони отримають, буде суворіший».
41 Тоді, сівши так, щоб було видно скриньки для дарів, він почав спостерігати, як люди кидають у них гроші. При цьому чимало заможних кидало багато монет. 42 Підійшла туди і бідна вдова та вкинула дві монетки, які майже нічого не були варті*. 43 Тож він покликав учнів і сказав: «Правду кажу вам, ця бідна вдова вкинула більше грошей, ніж всі ті люди. 44 Бо вони кидали через те, що мають надмір, а вона, убога, кинула все, що мала, весь свій прожиток».