Об’явлення
14 Тоді я глянув і побачив, що на горі Сіон стоїть Агнець, а з ним сто сорок чотири тисячі. На їхніх чолах написане його ім’я та ім’я його Батька. 2 І почув я звук, який долинав з неба і нагадував шум багатьох вод та сильний гуркіт грому. Той звук був подібний до голосу співаків, які грали на арфах. 3 Вони співали ніби нову пісню перед престолом, чотирма живими істотами і старійшинами. Тієї пісні не міг навчитися ніхто, окрім ста сорока чотирьох тисяч, викуплених із землі. 4 Це ті, хто не опоганив себе жінками; вони — незаймані. Це ті, що йдуть за Агнцем, хоч би куди він ішов. Вони куплені з-поміж людей як перші плоди для Бога та Агнця. 5 В їхніх устах не знайдено жодного обману, і вони непорочні.
6 Потім побачив я іншого ангела, який летів у небі. Він мав вічну добру новину — радісну звістку, яку проголошував жителям землі: кожній нації, племені, мові та народу. 7 Він вигукував: «Виявіть страх перед Богом і віддайте йому славу, бо настала година, коли він розпочне суд. Тож поклоніться Тому, хто створив небо, землю, море та водні джерела».
8 Опісля я побачив, як летів другий ангел. Він говорив: «Упала! Упала столиця, Вавилон Великий, що змусила всі народи пити вино гніву, вино свого блуду!»
9 За ними летів третій ангел, який вигукував: «Якщо хтось буде поклонятися дикому звіру і його образу та матиме знак на чолі або на руці, 10 то й він питиме нерозведене вино гніву Бога, налите в чашу Його люті. До того ж усіх таких будуть мучити вогнем і сіркою перед святими ангелами та Агнцем. 11 Дим же від їхніх мук підніматиметься повік-віки. Тож ті, хто поклоняється дикому звіру та його образу і на кому є знак його імені, не матимуть спокою ні вдень ні вночі. 12 Тут потрібна витривалість святих, які виконують Божі заповіді й живуть, керуючись вірою в Ісуса».
13 Далі почув я голос із неба: «Напиши: щасливі мертві — ті, хто віднині помиратиме в єдності з Господом. Так,— каже дух,— нехай вони відпочинуть від своєї праці, оскільки заслуга за їхні діла йде слідом за ними».
14 І побачив я білу хмару, на якій сидів хтось, подібний до сина людського. У нього на голові була золота корона, а в руці — гострий серп.
15 Потім зі святині храму з’явився ще один ангел, який гукав до того, хто сидів на хмарі: «Візьми серпа й жни, бо настала година жнив і земний урожай вже повністю дозрів». 16 Отже той, хто сидів на хмарі, запустив серпа на землю, і земля була вижата.
17 Тоді зі святині храму, що на небі, виринув інший ангел. Він теж мав гострого серпа.
18 Ще один ангел з’явився з місця, де був жертовник. Він мав владу над вогнем і вигукнув до того, хто мав гострого серпа: «Візьми серпа і позбирай на землі грона винограду, який вже повністю дозрів». 19 Тож ангел запустив свого серпа на землю і позбирав виноград, після чого кинув його до великої давильні Божого гніву. 20 І топтали цю давильню за містом. З неї потекла кров, яка піднялась аж по вудила коней і розлилась на тисяча шістсот стадій*.