2 Коринфян
12 Я змушений хвалитися. І, хоча це не принесе жодної користі, я розкажу ще й про надприродні видіння та об’явлення, які мені дав Господь. 2 Знаю одного чоловіка, який перебуває в єдності з Христом. Чотирнадцять років тому він був раптово забраний таким, яким є, на третє небо, хоч я і не впевнений, чи то в тілі, чи поза тілом,— це лише Богу відомо. 3 Тож знаю я такого чоловіка, котрий — чи то в тілі, чи поза тілом, не впевнений, це Богу відомо,— 4 був забраний у рай та чув невимовні слова, які людині не дозволено повторювати. 5 От таким чоловіком я буду хвалитись; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями. 6 Та якщо в мене колись і виникне бажання похвалитися, це не буде з мого боку нерозсудливим, адже я казатиму правду. Проте я стримуюсь від цього, аби ніхто, дивлячись на мої діла чи слухаючи мене, не подумав про мене забагато 7 лише через те, що я отримав стільки об’явлень.
Тому, аби я надто не величався, дано мені в тіло колючку, ангела Сатани, щоб постійно бити мене. І дана вона мені, щоб я надто не величався. 8 Я тричі благав Господа, щоб він цю колючку усунув, 9 але він сказав: «Достатньо тобі тієї незаслуженої доброти, яку я вже виявляю, бо саме тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш усю повноту моєї сили». Тож я з набагато більшим задоволенням хвалитимусь своїми слабкостями, бо тоді я і далі залишатимусь під покровом Христової сили. 10 Тому я радий задля Христа зносити слабкості, обра́зи, скруту, переслідування і труднощі. Бо коли я слабкий, тоді я сильний.
11 Я з вами і справді став нерозсудливим. Бо якби рекомендували мене ви, то я не був би змушений стати таким. Адже, коли розібратись, я нічим не гірший від ваших преславних апостолів, навіть якщо я ніхто. 12 Та ви й самі бачили докази мого служіння як апостола: всю мою витривалість, знаки, чуда та могутні діла. 13 І взагалі, в чому ви були гіршими, ніж інші збори? Може, лише в тому, що я не став для вас тягарем. Вибачте мені великодушно цю провину.
14 Я вже втретє збираюсь прийти до вас. Але я не буду для вас тягарем, бо ваше майно мені не потрібне — мені потрібні ви. Адже не діти повинні відкладати щось для батьків, а батьки для дітей. 15 Я ж з великою радістю віддам за ваші душі все, навіть самого себе. Тож, коли я люблю вас так сильно, невже я не заслуговую, щоб мене любили не менше? 16 Хоч би як там було, я вас не обтяжував. Та ви все одно кажете, що я був «хитрий» і заманив вас до себе «підступністю». 17 Візьміть для прикладу братів, яких я до вас посилав. Хіба я використав хоча б когось із них, аби збагатитися за ваш рахунок? 18 Я дуже просив Тита прийти до вас та послав з ним ще одного брата. І хіба Тит нажився на вас? Зовсім ні! Ми були з ним у цьому однодумні та діяли однаково, і з цим ви, мабуть, теж погодитесь.
19 Невже ви весь цей час думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ні, ми не захищаємося: ми говоримо перед Богом як Христові послідовники. І все це, любі, робимо, аби вас зміцнити. 20 Бо я боюсь, щоб не застати вас такими, якими не хотів би, і щоб ви не побачили мене таким, яким не хотіли б. Але мені здається, що я таки побачу у вас чвари, заздрість, спалахи гніву, суперечки, безлад; побачу, як ви обмовляєте один одного, пліткуєте та чванитеся. 21 І тоді, коли я прийду знову і буду з вами, мій Бог засоромить мене на ваших очах і я сумуватиму через тих багатьох, хто пішов грішним шляхом та досі не покаявся у своїй нечистоті, блуді й розгнузданості.