1 Петра
5 Тому звертаюсь до старійшин, які є серед вас, бо я теж старійшина, свідок страждань Христа і поділятиму з ним славу, що має об’явитися в майбутньому. Настійно заохочую вас: 2 пасіть доручену вам Божу отару не з примусу, а добровільно, не через любов до нечесної наживи, а виявляючи завзяття, 3 і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад. 4 Коли ж стане явним головний пастир, ви отримаєте нев’янучий вінок слави.
5 Так само і ви, молодші чоловіки, підкоряйтеся старшим. Усі ж ви у стосунках одні з одними підпережіться смиренністю, тому що Бог пихатим противиться, а смиренним виявляє незаслужену доброту.
6 Тож упокоріться під могутню руку Бога, щоб він у свій час вас звеличив, 7 і всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас. 8 Будьте тверезими й пильними. Ваш супротивник, Диявол, ходить довкола, немов рикаючий лев, і шукає, кого б пожерти. 9 Але протистійте йому, залишаючись міцними у вірі, і знайте, що з такими ж стражданнями стикається все ваше братство у світі. 10 А після ваших недовгих страждань Бог усієї незаслуженої доброти, який покликав вас до своєї вічної слави разом з Христом, довершить ваше навчання, зміцнить вас, зробить вас сильними. 11 Йому належить могутність навіки. Амінь.
12 Отож я написав вам кілька слів, у чому допоміг мені Силуан, якого вважаю вірним братом; написав, аби підбадьорити та з усією серйозністю засвідчити, що це справді незаслужена доброта Бога. Твердо стійте в ній. 13 Передає вам вітання та, що у Вавилоні, вибрана, як і ви, а також Марко, мій син. 14 Вітайте одні одних святим поцілунком.
Мир усім вам, хто перебуває в єдності з Христом.