Матвія

13 У той день Ісус, вийшовши з дому, сів коло моря. 2 До нього зійшовся великий натовп людей, тому він сів у човен, тимчасом як люди залишалися стояти на березі. 3 Тоді він почав багато їм розповідати, наводячи приклади: «Якось сіяч вийшов сіяти. 4 І, коли сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи та й повидзьобували його. 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисте місце, де було мало землі. Отож насіння відразу проросло, бо земля була неглибока. 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще одна частина насіння впала між терни, але терни виросли й заглушили його. 8 Однак інше насіння впало на добру землю та почало давати плоди — одне в сто разів більше, інше в шістдесят, а ще інше в тридцять. 9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».

10 Тож учні підійшли до нього і запитали: «Чому, коли ти навчаєш, то постійно використовуєш приклади?» 11 Він же їм сказав: «Вам дано зрозуміти священні таємниці небесного царства, а їм — ні. 12 Бо кожен, хто має, отримає ще більше і матиме надмір, а хто не має, від того буде забрано навіть те, що він має. 13 Я навчаю їх за допомогою прикладів, бо, дивлячись, вони дивляться надаремно, і, слухаючи, слухають надаремно, і не розуміють суті сказаного. 14 На них сповнюються слова з пророцтва Ісаї: «Ви будете слухати, але так і не зрозумієте суті сказаного, будете дивитися, але так і не побачите, 15 бо їхнє серце огрубіло. Вухами вони чують, але не відгукуються, а очі свої вони заплющили, щоб ніколи не бачити, і вухами не чути, і серцем не зрозуміти суті, і не навернутися та не отримати від мене зцілення».

16 Щасливі ви, бо очі ваші бачать і вуха ваші чують. 17 Правду кажу вам: багато пророків і праведних людей дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили, і почути те, що чуєте ви, але не почули.

18 А тепер послухайте приклад про сіяча. 19 Якщо хтось чує слово про царство, але не розуміє його суті, то приходить Злий і вириває посіяне з серця тієї людини. Це той, у кого насіння впало при дорозі. 20 У кого ж насіння впало на кам’янисте місце — це той, хто чує слово і відразу з радістю приймає його. 21 Проте він не має кореня, і, хоча тримається якийсь час, але коли настає лихо чи переслідування за слово, зараз же відпадає від віри. 22 Що ж до людей, у котрих насіння потрапляє між терни, то вони чують слово, однак тривоги цієї системи та багатство, яке може ввести в оману, заглушують слово, і вони не приносять жодного плоду. 23 А ті, у кого насіння впало на добру землю, чують слово та розуміють його суть. Власне вони і приносять плід — одні в сто разів більше, інші в шістдесят, а ще інші в тридцять».

24 Ісус навів їм ще один приклад, кажучи: «Небесне царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння. 25 Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі. 26 А коли зійшли паростки та з’явилися плоди, проросли й бур’яни. 27 Тож прийшли раби господаря і сказали йому: «Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на полі? Звідки ж з’явилися бур’яни?» 28 А той відповів: «Це зробив ворог, якийсь чоловік». Вони запитали його: «Хочеш, ми підемо і повириваємо їх?» 29 Він же сказав: «Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. 30 Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім піти та зібрати до моєї комори пшеницю».

31 І він навів їм ще один приклад: «Небесне царство можна прирівняти до гірчичного зернятка, яке чоловік посіяв на своєму полі. 32 Це насіння найдрібніше з усіх, але коли виростає, стає найбільшою городньою рослиною і робиться деревом, так що небесні птахи прилітають і селяться в його вітті».

33 Далі він розповів їм ще такий приклад: «Небесне царство можна прирівняти до закваски, яку жінка взяла і змішала з трьома великими мірами борошна, так що заквасилося все тісто».

34 Усе це Ісус розповідав натовпам за допомогою прикладів. І без прикладів він до них не говорив, 35 аби сповнилося сказане через пророка: «Розкрию уста свої та наведу приклади, і сповіщу те, що приховувалось ще від заснування світу».

36 Потім, відпустивши натовпи, він зайшов у дім. До нього прийшли учні та сказали: «Поясни нам приклад про бур’яни на полі». 37 У відповідь він промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, 38 поле — це світ, добре насіння — сини царства, бур’яни — сини Злого, 39 а ворог, який посіяв їх,— це Диявол, жнива — закінчення цієї системи, а женці — ангели. 40 Тому, подібно як люди збирають бур’яни і спалюють їх у вогні, так буде і під час закінчення цієї системи. 41 Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у його царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, 42 та повкидають їх до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні у той час сяятимуть, як сонце, в царстві свого Батька. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

44 Небесне царство можна прирівняти також до скарбу, захованого в полі. Коли чоловік знайшов цей скарб, то сховав його і на радощах пішов, продав увесь свій маєток і купив те поле.

45 А ще небесне царство можна прирівняти до мандрівного купця, який шукає гарних перлин. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов та зараз же продав увесь свій маєток і купив її.

47 Також небесне царство можна прирівняти до невода, який закинули в море і зібрали усіляку рибу. 48 Коли невід наповнився, рибалки витягли його на берег і, посідавши, повідбирали добру рибу в посудини, а непридатну повикидали. 49 Саме так буде під час закінчення цієї системи: ангели вийдуть, відділять злих від праведних 50 і вкинуть злих до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами.

51 Скажіть, ви зрозуміли суть моїх слів?» «Зрозуміли»,— відповіли вони. 52 Тоді він промовив: «Тож і кожен наставник, який отримав знання про небесне царство, подібний до господаря дому, котрий дістає зі своєї скарбниці нове і старе».

53 А як Ісус закінчив наводити ці приклади, то вирушив звідти далі. 54 Коли ж він прийшов у рідні краї, то почав навчати в тамтешній синагозі, а люди дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла? 55 Хіба він не син теслі? Хіба його мати — не Марія, і хіба Яків, Йосип, Симон і Юда — не його брати? 56 А сестри його? Хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?» 57 Тож вони не хотіли повірити в нього. Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях та не в рідному домі». 58 І через їхнє невірство він виконав там небагато могутніх діл.