Луки

8 Невдовзі після того Ісус вирушив від міста до міста й від села до села, проповідуючи і звіщаючи добру новину про Боже царство. А з ним були дванадцятеро 2 і деякі жінки, котрих він звільнив від злих духів та зцілив від хвороб. Серед цих жінок була Марія, названа Магдалиною, з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна, дружина Хузи́, Іродового управителя, Сусанна та багато інших жінок, що їм служили, використовуючи своє майно.

4 Коли ж біля Ісуса зібрався великий натовп, до якого приєднались також люди з різних міст, він навів їм приклад: 5 «Якось сіяч вийшов сіяти. І, коли сіяв, трохи насіння впало при дорозі й було затоптане, і небесні птахи повидзьобували його. 6 Ще трохи насіння впало на скелю і, зійшовши, висохло, бо не мало вологи. 7 А ще трохи впало між терни. Але терни зійшли разом з насінням і заглушили його. 8 Однак деяке насіння впало на добрий ґрунт, проросло й принесло плодів у сто разів більше, ніж було посіяно». Сказавши це, Ісус голосно промовив: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».

9 Тоді учні почали розпитувати його, що́ означає цей приклад. 10 Тож він сказав: «Вам дано зрозуміти священні таємниці Божого царства, а для інших усе почуте так і залишається прикладами. А все це для того, щоб, дивлячись, вони дивилися надаремно і, слухаючи, не розуміли суті сказаного. 11 Цей же приклад означає ось що: насіння — це Боже слово. 12 Те насіння, що впало при дорозі,— це люди, котрі чують, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не повірили й не отримали спасіння. 13 Те, що впало на скелю,— це люди, які, почувши слово, з радістю приймають його, однак не мають коріння. Якийсь час вони вірять, та коли приходить пора випробувань, відпадають. 14 Що ж до людей, у котрих насіння впало між терни, то вони чують слово, але тривоги, багатство та втіхи цього життя поглинають їх і повністю заглушають; такі люди нічого не доводять до кінця. 15 А ті, в кого насіння впало на добрий ґрунт,— це люди з добрим і чистим серцем, котрі, почувши слово, зберігають його і витривало приносять плід.

16 І ніхто, запаливши світильник, не накриває його посудиною та не ставить під ліжко; навпаки, він ставить його на підставку, щоб ті, хто входить, бачили світло. 17 Адже все приховане виявиться, і хоч би як старанно щось ховали, воно з часом розкриється і стане відомим. 18 Тож звертайте увагу на те, як ви слухаєте, бо хто має, тому буде дано ще більше, а від того, хто не має, заберуть навіть те, що, як йому здається, він має».

19 І прийшли до Ісуса його мати і брати, та оскільки було багато людей, вони не могли підійти до нього. 20 Тоді йому сказали: «Он там твоя мати з братами твоїми, вони хочуть побачитися з тобою». 21 На це він відказав: «Моя мати і брати мої — це ті, хто слухає Боже слово і його виконує».

22 Якось Ісус сів зі своїми учнями в човен і звернувся до них: «Перепливімо на другий берег озера». Тож вони відпливли, 23 і в дорозі Ісус заснув. Аж ось на озері знялася шалена буря, і вони опинилися в небезпеці, бо їх почала заливати вода. 24 Зрештою учні підійшли до Ісуса й почали будити його: «Наставнику, Наставнику, ми тонемо!» Тоді він підвівся, вгамував вітер та розбурхане озеро — і в ту ж мить усе навкруги заспокоїлось і настала тиша. 25 Після того він сказав: «Де ваша віра?» А вони, перелякані, дивувалися й говорили один одному: «Хто ж він такий, якщо дає накази навіть вітру та воді, і вони слухаються його?»

26 Потім вони пристали до берега в місцевості герази́нів, що навпроти Галілеї. 27 І, коли Ісус зійшов на берег, його зустрів чоловік з поблизького міста, який мав демонів, уже довго не носив одягу та жив не вдома, а серед гробниць. 28 Побачивши Ісуса, чоловік щосили закричав, упав перед ним і вигукнув: «Що ти від мене хочеш*, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Благаю, не муч мене!» 29 (Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. А цей дух уже довгий час міцно тримав його. І чоловіка не раз заковували в ланцюги і кайдани та стерегли, але він розривав пута, і демон гнав його на безлюдні місця). 30 Тоді Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Він відповів: «Легіон», бо в нього ввійшло багато демонів. 31 І вони благали Ісуса, аби той не відправляв їх у безодню. 32 А неподалік на горі паслося величезне стадо свиней, тому демони благали Ісуса, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив. 33 Тож демони вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і ціле стадо кинулося з урвища в озеро й потонуло. 34 Пастухи ж, побачивши це, втекли та розповіли про все в місті й довколишніх селах.

35 І люди вийшли подивитися, що сталось. Коли ж вони підійшли до Ісуса й побачили, що чоловік, з якого вийшли демони, одягнений і при здоровому розумі сидить біля Ісусових ніг, то перелякались. 36 А ті, хто бачив усе на власні очі, розповіли їм, як видужав чоловік, котрий був одержимий демонами. 37 Тому натовпи людей з околиць землі герази́нів наполягали, щоб Ісус пішов звідти, бо їх огорнув великий страх. Тож він сів у човен і відплив. 38 А чоловік, з якого вийшли демони, просив в Ісуса дозволу залишитися з ним, але той відіслав його, говорячи: 39 «Повертайся додому і розповідай, що́ Бог зробив для тебе». І він пішов та по цілому місту розказував про те, що́ Ісус зробив йому.

40 Коли Ісус повернувся, його привітно зустрів натовп людей, бо всі на нього чекали. 41 Аж ось прийшов один чоловік, на ім’я Яір,— начальник синагоги. Упавши до ніг Ісуса, Яір почав благати, щоб той ввійшов у його дім, 42 бо його єдина дочка, яка мала років з дванадцять, була при смерті.

А як Ісус ішов, на нього напирали юрби людей. 43 І ось одна жінка, яка дванадцять років мала кровотечу, та ніхто не міг її вилікувати, 44 підійшла ззаду й доторкнулася до торочок його одягу — і кровотеча відразу зупинилась. 45 Ісус же запитав: «Хто доторкнувся до мене?» А коли всі почали запевняти, що це не вони, Петро сказав: «Наставнику, таж чимало людей оточили тебе і тиснуть звідусіль». 46 Проте Ісус відказав: «Усе-таки хтось доторкнувся до мене, бо я відчув, що з мене вийшла сила». 47 Тоді жінка побачила, що не змогла залишитися непоміченою, і, тремтячи, підійшла до Ісуса, впала ниць та зізналася при всіх, чому доторкнулась до нього і як відразу зцілилася. 48 А він їй сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе. Йди з миром».

49 Тимчасом як Ісус ще говорив, підійшов один чоловік з дому начальника синагоги і сказав: «Твоя дочка померла, не турбуй вже вчителя». 50 На це Ісус відповів: «Не бійся, а просто вір, і вона буде врятована». 51 І коли він підійшов до дому, то нікому не дозволив увійти з ним, окрім Петра, Івана та Якова і батьків дівчини. 52 Усі ж, хто там був, плакали й били себе в груди, сумуючи за нею. Та він сказав: «Перестаньте плакати, бо вона не померла, а просто спить». 53 Почувши це, люди почали насміхатися, бо знали, що вона померла. 54 Ісус же взяв її за руку й вигукнув: «Дівчинко, встань!» 55 Тоді її дух повернувся до неї, і вона відразу піднялась. Ісус же сказав, аби їй дали щось з’їсти. 56 А батьки її були надзвичайно вражені тим, що сталося, однак Ісус наказав їм нікому не розповідати про це.