Дії

10 У Кеса́рії жив один чоловік, на ім’я Корнилій — сотник загону, який називали італійським. 2 Це був чоловік побожний; він та ціла його сім’я боялися Бога. Крім того, він часто давав людям милостиню і постійно звертався до Бога у палких молитвах. 3 Одного разу, приблизно о дев’ятій годині* дня, він чітко побачив у видінні Божого ангела, який покликав його: «Корнилію!» 4 Корнилій подивився на нього і з переляку вигукнув: «Що, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви та милостині дійшли до Бога, і він згадав про них. 5 Отож, пошли людей до Йо́ппії і поклич Си́мона, якого ще називають Петром. 6 Він гостює біля моря в домі одного чоловіка, на ім’я Си́мон, який вичиняє шкури». 7 Як тільки ангел, що говорив з Корнилієм, пішов, той покликав двох слуг та одного воїна — чоловіка побожного, який постійно служив при ньому, 8 і, розповівши все, послав їх у Йо́ппію.

9 А наступного дня, у той час як вони були в дорозі і наближалися до міста, Петро приблизно о шостій годині* піднявся на дах, щоб помолитися. 10 Він дуже зголоднів та вирішив поїсти. І поки готували їжу, у видінні він побачив 11 розкрите небо й посудину, котру спускали на землю за чотири кінці, наче велике лляне полотнище. 12 У ній були всілякі земні чотириногі істоти, плазуни та небесні птахи. 13 Потім до нього донісся голос: «Устань, Петре, заріж це і їж!» 14 Але Петро сказав: «Нізащо, Господи, бо я ніколи не їв чогось опоганеного та нечистого». 15 Тоді голос промовив до нього вдруге: «Не називай більше опоганеним те, що очистив Бог». 16 А коли голос пролунав утретє, посудина зараз же була забрана в небо.

17 І поки Петро був у великому замішанні та роздумував, що́ те видіння могло б означати, посланці Корнилія розшукали Си́монів дім та вже стояли коло воріт. 18 Вони гукали, питаючи, чи в тому домі гостює Си́мон, якого називають Петром. 19 І тимчасом як Петро розмірковував про те видіння, дух сказав: «Ось троє чоловіків шукають тебе. 20 Устань, зійди вниз і без вагань іди з ними, бо це я їх послав». 21 Тож Петро зійшов до них і сказав: «Ви шукаєте мене. Що вас сюди привело?» 22 Ті відповіли: «Нас послав сотник Корнилій — чоловік праведний і богобійний, про якого добре відгукується весь юдейський народ. Святий ангел передав йому Божі вказівки, щоб він покликав тебе до свого дому і вислухав». 23 Тоді Петро запросив тих чоловіків зайти та гостинно їх прийняв.

Наступного дня Петро встав і пішов з ними, взявши з собою ще декотрих братів з Йо́ппії. 24 Через день він прибув у Кеса́рію. Там їх уже чекав Корнилій, який скли́кав своїх родичів та близьких друзів. 25 Коли Петро увійшов, Корнилій зустрів його, впав йому до ніг і поклонився. 26 Але Петро підняв його та сказав: «Устань, я теж людина». 27 І розмовляючи з Корнилієм, він увійшов усередину й побачив, що там зібралось багато людей. 28 Петро промовив до них: «Ви добре знаєте, що закон не дозволяє юдею наближатися до людини іншого походження або спілкуватися з нею. Але Бог дав мені зрозуміти, що я нікого не повинен називати опоганеним чи нечистим. 29 Тому, коли за мною послали, я прийшов без жодних заперечень. Отож скажіть, чому ви хотіли мене бачити?»

30 У відповідь Корнилій сказав: «Чотири дні тому, якщо рахувати від цієї години, я молився у своєму домі (а була тоді дев’ята година*), і раптом переді мною з’явився чоловік у блискучих шатах. 31 Він сказав: «Корнилію, Бог прихильно вислухав твою молитву і пригадав твої милостині. 32 Тож пошли людей до Йо́ппії та поклич Си́мона, якого називають Петром. Цей чоловік гостює біля моря в домі Си́мона, який вичиняє шкури». 33 Тому я негайно послав до тебе людей, і ти добре зробив, що прийшов сюди. Тепер усі ми стоїмо перед Богом і хочемо вислухати те, що Єгова звелів тобі розповісти нам».

34 Почувши це, Петро відкрив уста і сказав: «Я бачу, що Бог дійсно неупереджений 35 і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність. 36 Він послав слово синам Ізраїля, аби сповістити їм добру новину про мир, який можна мати завдяки Ісусу Христу,— новину про те, що саме він є Господом усіх. 37 І ви знаєте, про що говорили після того, як Іван проповідував хрещення. По всій Юдеї, починаючи з Галілеї, говорили про 38 Ісуса з Назарета: про те, як Бог помазав його святим духом та силою і як Ісус ходив по всьому краї, чинячи добро та зціляючи всіх, кого гнобив Диявол. А робив Ісус усе це тому, що з ним був Бог. 39 І ми є свідками всього, що Ісус зробив в юдейському краї та в Єрусалимі. Незважаючи на це, його погубили, прибивши* до стовпа. 40 На третій же день Бог його воскресив та дозволив йому з’явитися людям. 41 Проте він з’явився не всьому народові, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь, тобто нам — тим, що їли й пили з ним, після того як він воскрес з мертвих. 42 Крім того, Ісус наказав нам проповідувати народу та давати ґрунтовне свідчення, що саме його Бог призначив суддею живих і мертвих. 43 І всі пророки свідчать про нього: кожен, хто повірить у нього, отримає прощення гріхів через його ім’я».

44 Коли Петро ще говорив, на всіх, хто слухав слово, зійшов святий дух. 45 А вірні з-посеред обрізаних, які прийшли з Петром, не переставали дивуватися, бо святий дух — Божий дар — було вилито на людей з інших народів. 46 І вони чули, як ті розмовляли різними мовами та звеличували Бога. Зрештою Петро сказав: 47 «Невже хтось може перешкодити їм охреститись у воді, якщо вони, подібно до нас, отримали святий дух?» 48 Промовивши це, він наказав їм охреститися в ім’я Ісуса Христа. Після того вони попросили його залишитись ще на кілька днів.