Дії

8 А Савл схвалював вбивство Степана.

Того дня почалося сильне переслідування єрусалимського збору, і всі, крім апостолів, розпорошились по Юдеї та Самарії. 2 Та деякі побожні чоловіки поховали Степана і сильно оплакували його смерть. 3 Савл же чинив жорстоку розправу над збором: вдирався в один дім за одним, витягував як чоловіків, так і жінок та кидав їх до в’язниці.

4 А ті, що розпорошилися, ходили й звіщали добру новину про Боже слово. 5 Так, наприклад, Пилип пішов у місто Самарію та проповідував там про Христа. 6 І натовпи людей дуже уважно слухали Пилипа та спостерігали, як він виконував чуда. 7 Було ж там багато людей, одержимих нечистими духами, і ті духи голосно кричали й виходили з них. Зцілялось також чимало паралізованих і кульгавих. 8 Через це в тому місті була велика радість.

9 Жив там також один чоловік, на ім’я Си́мон; раніше він займався магією і дивував самарян, видаючи себе за великого. 10 І всі — від найменшого до найбільшого — прислуха́лись до нього та говорили: «Цей чоловік відомий як «Божа Сила», котру можна назвати Великою». 11 І, оскільки він дивував людей своєю магією вже досить довгий час, вони його слухали. 12 Проте коли прийшов Пилип і сповістив добру новину про Боже царство та про ім’я Ісуса Христа, люди йому повірили, і як чоловіки, так і жінки почали хреститися. 13 Навіть Си́мон став віруючим: охрестився та постійно ходив з Пилипом. І як він бачив усі ті чуда, а також великі й могутні діла, то не виходив з дива.

14 Коли ж апостоли в Єрусалимі почули, що мешканці Самарії прийняли Боже слово, то послали до них Петра та Івана. 15 Тож вони пішли до самарян і помолилися, аби ті отримали святий дух, 16 адже він ще не сходив на жодного з них, бо вони були охрещені тільки в ім’я Господа Ісуса. 17 І після того як апостоли почали класти на самарян руки, вони стали отримувати святий дух.

18 А як Си́мон побачив, що дух сходить на людей тоді, коли апостоли кладуть на них руки, то запропонував їм гроші, 19 кажучи: «Наділіть і мене такою владою, щоб кожна людина, на яку я покладу руки, отримувала святий дух». 20 На це Петро сказав йому: «Ти думав, що дар Божий можна отримати за гроші. Нехай твоє срібло згине разом з тобою! 21 Не маєш ти жодної частки в цій справі, бо бачить Бог, що твоє серце нещире. 22 Тож покайся у цьому злі та благай Єгову, щоб, коли можливо, він простив тебе за те, що́ ти задумав у своєму серці, 23 бо я бачу, що серце твоє сповнене гіркої жовчі та неправедності». 24 У відповідь Си́мон почав просити: «Моліться за мене і благайте Єгову, аби нічого з того, що ви сказали, зі мною не трапилось».

25 І коли вони дали в тому місті ґрунтовне свідчення та розповіли про слово Єгови, то вирішили повернутися в Єрусалим, а дорогою назад звіщали добру новину в багатьох самарійських селах.

26 Проте ангел Єгови сказав Пилипу: «Встань і йди на південь до дороги, що спускається з Єрусалима до Га́зи». (Ця дорога безлюдна). 27 Пилип так і зробив. Дорогою він зустрів одного ефіопського вельможу, який обіймав високе становище в канда́ки, ефіопської цариці, і був поставлений над усіма її скарбами. Цей вельможа приїжджав до Єрусалима, щоб поклонятися Богу, 28 і, повертаючись звідти на колісниці, читав уголос пророка Ісаю. 29 Тоді дух сказав Пилипу: «Наздожени цю колісницю». 30 Пилип підбіг до колісниці та, почувши, що той читає вголос пророка Ісаю, запитав: «Скажи, ти все розумієш, що читаєш?» 31 Той відповів: «Як же мені розуміти, якщо хтось не навчить мене?» Потім він почав благати Пилипа піднятися до нього й сісти поряд. 32 А читав він вголос такий уривок з Писання: «Його вели на заріз як вівцю; і подібно як ягня перед стрижієм не подає голосу, так і він не відкриває своїх уст. 33 Його принижували, відмовляючи в правосудді. І хто може докладно розповісти про його походження? Його зітруть з поверхні землі».

34 Тоді вельможа запитав Пилипа: «Благаю тебе, скажи, кого пророк тут мав на увазі: себе чи когось іншого?» 35 Тож Пилип відкрив уста і, почавши з цього місця Писання, став звіщати йому добру новину про Ісуса. 36 Тим часом вони під’їхали до води, і вельможа вигукнув: «Глянь, ось вода! Що заважає мені охреститись?» 37 — 38 Він наказав негайно зупинити колісницю, і вони обидва — Пилип та вельможа — ввійшли у воду, і Пилип його охрестив. 39 Коли ж вони виходили з води, дух Єгови відразу забрав Пилипа, і вельможа його більше не бачив. Сам же вельможа, радіючи, поїхав собі далі. 40 А Пилип опинився в Ашдо́ді; потім, проходячи тією місцевістю, він звіщав добру новину мешканцям усіх міст, аж поки не дійшов до Кеса́рії.