Дії
14 Прибувши в Іконı́ю, Павло і Варнава ввійшли до юдейської синагоги і говорили настільки добре, що повірило дуже багато людей — як юдеїв, так і греків. 2 Але юдеї, котрі не повірили, підбурили чимало душ з інших народів та настроїли їх проти братів. 3 Тож Павло і Варнава пробули там досить довго та сміливо говорили від імені Єгови, а він у свою чергу свідчив про слово своєї незаслуженої доброти, виконуючи їхніми руками знаки і чуда. 4 Проте багато людей у місті поділилось: одні були за юдеїв, а інші — за апостолів. 5 Коли ж люди з інших народів, а також юдеї зі своїми правителями задумали вчинити на них жорстокий напад, щоб познущатися і побити їх камінням, 6 вони довідались про це і втекли в міста Лікаонı́ї — Лı́стру і Де́рвію та їхні околиці — 7 і там продовжували звіщати добру новину.
8 А в Лı́стрі жив один чоловік, який не володів ногами. Ще з утроби матері він був калікою і ніколи в житті не ходив. 9 Коли цей чоловік сидів і слухав, що́ говорив Павло, той, пильно подивившись на нього, помітив, що він має віру, яка б допомогла йому зцілитися. 10 Тож він промовив гучним голосом: «Встань на ноги». Тоді чоловік скочив і почав ходити. 11 А натовп, побачивши, що зробив Павло, підніс голос і почав вигукувати лікаонською мовою: «Боги стали подібними до людей та зійшли до нас!» 12 І Варнаву назвали Зевсом, а Павла — Герме́сом, оскільки він брав провід у розмові. 13 А жрець Зевса, храм якого стояв перед містом, привів до брами биків і приніс вінки, щоб разом з натовпом скласти жертви.
14 Однак коли апостоли Варнава і Павло почули про це, то роздерли своє верхнє вбрання і, кинувшись у натовп, закричали: 15 «Мужі, навіщо ви це робите? Ми такі ж немічні люди, як і ви, і звіщаємо вам добру новину, бо хочемо, щоб ви відвернулись від цієї марноти та навернулись до Бога живого, який створив небо, землю, море і все, що в них. 16 У минулі часи він дозволив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, 17 хоча й не припиняв свідчити про себе, роблячи добро: давав дощ з неба, врожайні часи і вдосталь їжі, а також сповнював ваші серця веселощами». 18 Цими словами вони ледве стримали натовп, щоб їм не приносили жертв.
19 Тим часом з Антіохı́ї та Іконı́ї прибули юдеї: вони підбурили людей з натовпу, і ті побили Павла камінням та виволокли за місто, бо подумали, що він уже помер. 20 Коли ж довкола Павла зібрались учні, він встав і ввійшов у місто, а наступного дня разом з Варнавою вирушив у Де́рвію. 21 Потім, звістивши добру новину в тому місті й підготувавши чимало учнів, вони повернулися в Лı́стру, а тоді в Іконı́ю та Антіохı́ю. 22 Там вони зміцнювали душі учнів і заохочували їх триматися віри, кажучи: «Ми маємо багато настраждатися, перш ніж ввійдемо в Боже царство». 23 Крім того, апостоли призначили в кожному зборі старійшин, а після посту й молитви віддали їх у розпорядження Єгови, в якого ті повірили.
24 Тоді вони пройшли через Пісı́дію та прибули в Памфілı́ю. 25 Потім, звістивши слово в Пе́ргії, подалися до Атта́лії. 26 Звідти вони відпливли до Антіохı́ї, де свого часу їх ввірили Божій незаслуженій доброті для виконання праці, яку вони тепер успішно завершили.
27 Прибувши туди і скликавши збір, вони почали розповідати про все, що Бог через них здійснив, і про те, що він розкрив двері віри для інших народів. 28 Тож вони провели з учнями чимало часу.