Луки
6 Якось у суботу Ісус переходив нивами, а його учні зривали та їли колоски, розтираючи їх у руках. 2 Тоді декотрі фарисеї сказали: «Чому ви робите те, що робити в суботу Закон не дозволяє?» 3 Ісус же відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і ті, хто був з ним, зголодніли? 4 Не читали, як він увійшов у Божий дім і, взявши хліби представлення, сам їв та ще й дав людям, які були з ним? За Законом же ніхто не має на це права, тільки священики». 5 Потім він додав: «А Син людський є Господом суботи».
6 Ще іншої суботи він увійшов до синагоги і почав навчати. Був там чоловік із сухою правою рукою. 7 Тому книжники й фарисеї, щоб бодай у чомусь звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу. 8 Ісус же, знаючи їхні думки, сказав сухорукому: «Встань і вийди на середину». Чоловік так і зробив. 9 Тоді Ісус звернувся до них: «Запитую вас, чи Закон дозволяє робити в суботу щось добре чи лихе — врятувати чиюсь душу чи знищити її?» 10 Подивившись на них усіх, він промовив чоловікові: «Простягни руку». Той послухався — і рука його знову стала здоровою. 11 А вони сповнились великою лютістю і почали радитись, що́ зробити з Ісусом.
12 У ті дні він пішов на гору молитися і всю ніч провів у молитві до Бога. 13 Коли ж настав день, він, покликавши своїх учнів, вибрав з-посеред них дванадцятьох і назвав їх «апостолами»: 14 Си́мона, якого ще назвав Петром, його брата, Андрія, Якова, Івана, Пилипа, Варфоломı́я, 15 Матвія, Хому, Якова, Алфе́євого сина, Си́мона, званого «ревним», 16 Юду, сина Якова, та Юду Іскаріо́та, який став зрадником.
17 Потім Ісус зійшов з ними додолу і став на рівнині. Там було дуже багато його учнів, а також великий натовп людей з усієї Юдеї, Єрусалима та приморського краю Ти́ра й Сидо́на. Усі вони прийшли послухати його і зцілитися від хвороб. 18 І він зціляв навіть тих, кого мучили нечисті духи. 19 Тож усі люди хотіли доторкнутися до Ісуса, бо від нього виходила сила і зціляла їх.
20 Тоді він підвів очі на своїх учнів і почав говорити:
«Щасливі ви, бідні, бо царство Боже — ваше.
21 Щасливі ви, хто голодує тепер, бо ви будете насичені.
Щасливі ви, хто плаче тепер, бо ви будете сміятися.
22 Щасливі ви, коли через Сина людського інші вас ненавидять, виганяють, ганьблять та безчестять ваше ім’я*. 23 Радійте у той день і веселіться*, бо в небі вас чекає велика нагорода. Адже їхні прабатьки так само робили колись пророкам.
24 Та горе вам, багачі, тому що ви отримуєте свою втіху сповна.
25 Горе вам, хто є ситий тепер, бо ви будете голодувати.
Горе вам, хто сміється тепер, бо ви будете тужити й плакати.
26 Горе вам, коли всі люди вас хвалять, бо їхні прабатьки те саме робили і лжепророкам.
27 Вам же — тим, хто слухає,— кажу: не переставайте любити своїх ворогів, робити добро тим, хто вас ненавидить, 28 благословляти тих, хто вас проклинає, і молитися за своїх кривдників. 29 Якщо хтось ударить тебе по одній щоці, підстав йому і другу, а тому, хто забирає в тебе верхній одяг, не шкодуй і спіднього. 30 Усім, хто просить тебе, давай, а того, хто забере щось твоє, не змушуй повернути.
31 І що тільки хочете, аби робили вам люди, те саме робіть їм і ви.
32 Бо якщо ви любите тих, хто любить вас, то в чому ваша заслуга? Адже навіть грішники люблять тих, хто їх любить. 33 І якщо робите добро тим, хто робить добро вам, то в чому ж ваша заслуга? Навіть грішники чинять так само. 34 І якщо ви без відсотків позичаєте тим, від кого сподіваєтеся отримати позичене, то в чому ваша заслуга? Навіть грішники без відсотків позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж. 35 А ви завжди любіть своїх ворогів, робіть добро та без відсотків позичайте, не сподіваючись отримати щось назад. Тоді ваша нагорода буде велика і ви будете синами Всевишнього, бо він добрий навіть до невдячних і злих. 36 Завжди будьте милосердні, як і ваш Батько милосердний.
37 Більш того, перестаньте судити — і ніколи не судитимуть вас, перестаньте осуджувати — і ніколи не буде осуджено вас. Завжди прощайте — і буде прощено вам. 38 Давайте — і дадуть вам: насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам».
39 Потім Ісус навів їм приклади: «Чи може сліпий вести сліпого? Хіба не впадуть обидва в яму? 40 Зазвичай учень не перевершує свого вчителя, але учень, котрий навчений досконало, стане таким, як його вчитель. 41 Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не бачиш? 42 Як можеш казати братові: «Брате, дозволь мені вийняти скалку з твого ока», якщо у власному оці не бачиш колоди? Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.
43 Також жодне добре дерево не приносить гнилих плодів, а жодне спорохнявіле не дає плодів добрих. 44 І кожне дерево пізнають по його плодах. Адже з тернів не збирають фіг, і з тернового куща не зрізають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло, бо чим переповнене серце, те говорять уста.
46 Чому ж ви кличете мене: «Господи! Господи!» — але не виконуєте того, що я говорю? 47 Покажу вам, до кого подібна людина, що приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх: 48 вона подібна до того, хто, бажаючи побудувати дім, викопав глибоку яму, аж до скелі, і там заклав фундамент. Тож, коли почалася повінь і ріка ринула на дім, вона не змогла його похитнути, бо він був добре збудований. 49 А той, хто слухає і не виконує, подібний до людини, яка збудувала свій дім на самій землі, без фундаменту. І, коли на дім ринула ріка, він одразу ж завалився; і був той дім зруйнований дощенту».