Матвія
15 Потім до Ісуса прийшли з Єрусалима фарисеї та книжники і сказали: 2 «Чому твої учні порушують традиції своїх прабатьків? Приміром, вони не миють рук, коли збираються їсти».
3 У відповідь він запитав: «А чому й ви порушуєте Божу заповідь заради своїх традицій? 4 Наприклад, Бог сказав: «Шануй батька і матір», а також «Нехай той, хто злословить батька чи матір, помре». 5 Ви ж говорите: «Достатньо сказати батькові чи матері: «Все, що я маю, чим ти міг би скористатися від мене,— це дар, присвячений Богові»,— 6 і можна взагалі не шанувати батька». Так ви заради своєї традиції позбавили сили Боже слово. 7 Лицеміри, Ісая влучно пророкував про вас: 8 «Ці люди шанують мене своїми устами, але серце їхнє далеко від мене. 9 Проте даремно вони поклоняються мені, бо видають людські заповіді за Божі вчення». 10 Після цього він покликав натовп і сказав: «Послухайте і зрозумійте: 11 людину опоганює не те, що входить в уста, а те, що виходить з її уст,— саме це опоганює людину».
12 Відтак підійшли до Ісуса учні та запитали: «Ти знаєш, що твої слова стали для фарисеїв каменем спотикання?» 13 Він же відповів: «Кожна рослина, яку посадив не мій небесний Батько, буде вирвана з коренем. 14 Тож полиште їх. Це сліпі провідники. А якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму». 15 Тоді Петро попросив: «Поясни нам цей приклад». 16 На це Ісус сказав: «Невже ви й досі не розумієте? 17 Невже не знаєте: все, що входить в уста, потрапляє до нутрощів і виходить у стічний рів? 18 Однак те, що виходить з уст, походить із серця, і саме воно опоганює людину. 19 Із серця, наприклад, походять злі думки, вбивства, перелюб, блуд, злодійство, лжесвідчення і богохульство. 20 Саме це опоганює людину, а коли вона їсть немитими руками, це її не опоганює».
21 І, пішовши звідти, Ісус подався в околиці Тира й Сидона. 22 Аж ось вийшла фінікійка, яка жила в тій місцевості, і почала кричати: «Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною! Моя дочка одержима демоном і сильно страждає». 23 Але у відповідь він не сказав їй ні слова. Тоді підійшли його учні й почали просити його: «Відправ її, бо вона без упину кричить вслід за нами». 24 А він відповів: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з дому Ізраїля». 25 Однак жінка підійшла й почала кланятися йому, говорячи: «Господи, допоможи мені!» 26 Він же промовив у відповідь: «Недобре забрати хліб від дітей і кинути цуценятам». 27 Проте вона сказала: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів». 28 На це Ісус промовив: «О жінко, яка велика твоя віра! Нехай тобі буде так, як прагнеш». І в ту ж мить її дочка зцілилась.
29 Вирушивши звідти, Ісус пішов далі і дійшов до Галілейського моря. Там він піднявся на гору і сів. 30 Тоді почали приходити до нього великі натовпи людей, приводячи з собою кульгавих, калік, сліпих, німих та багатьох інших, і буквально кидали їх до його ніг, а він їх зціляв. 31 І коли всі бачили, що німі говорять, кульгаві ходять, а сліпі бачать, то дивувалися та прославляли Бога Ізраїлевого.
32 Ісус же покликав до себе учнів і сказав: «Шкода мені цих людей, бо вже три дні вони зі мною і не мають нічого їсти, а відправити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабнули в дорозі». 33 Та учні сказали: «Де в цьому відлюдному місці взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий великий натовп?» 34 Ісус же їх запитав: «Скільки маєте хлібин?» Ті відповіли: «Сім і декілька рибок». 35 І, наказавши натовпу посідати* на землю, 36 він взяв сім хлібин і рибу, віддав подяку, поламав хліб та почав роздавати учням, а вони — людям. 37 Тож усі їли та наситились, і позбирали те, що залишилося,— сім повних кошів. 38 А тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і малих дітей. 39 Зрештою, відправивши людей, він сів у човен і поплив у місцевість Магада́н.