Івана
8 Ісус же пішов на Оливкову гору. 2 А на світанку він знову прийшов у храм, і всі люди стали сходитись до нього, тож він сів та почав їх навчати. 3 Прийшли також книжники й фарисеї і привели з собою жінку, яку застали за тим, що вона чинила перелюб. Поставивши її посередині, 4 вони промовили Ісусу: «Учителю, цю жінку впіймали, коли вона чинила перелюб. 5 Мойсей у Законі наказав нам таких жінок каменувати. А що скажеш ти?» 6 Ясна річ, вони говорили це, аби його випробувати, бо хотіли мати зачіпку, щоб його звинуватити. Та Ісус схилився і почав щось писати пальцем по землі. 7 Проте вони і далі запитували його. Тоді він підвівся та сказав: «Хто з вас не має гріха, нехай першим кине в неї камінь». 8 А сам знову схилився і продовжував писати по землі. 9 Почувши його слова, вони стали один за одним розходитися: спочатку старійшини, а потім всі інші. Отже, залишилися тільки Ісус і та жінка. 10 Тоді Ісус підвівся і запитав: «Жінко, де ж вони? Невже ніхто не засудив тебе?» 11 Вона відповіла: «Ніхто, пане». Тож Ісус сказав: «І я тебе не засуджую. Іди собі та більше не чини гріха».
12 Після того Ісус знову звернувся до народу: «Я світло для світу. Хто йде за мною, той ніколи не ходитиме в темряві, а матиме світло, яке веде до життя». 13 Почувши це, фарисеї сказали: «Ти свідчиш сам про себе, тому твоє свідчення неправдиве». 14 На це Ісус промовив: «Хоча я свідчу сам про себе, моє свідчення правдиве, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду. Ви ж не знаєте ані звідки я прийшов, ані куди йду. 15 Ви судите, дивлячись на зовнішність, я ж взагалі нікого не суджу, 16 а якщо і суджу, то мій суд — правдивий, оскільки роблю це не сам: зі мною Батько, який мене послав. 17 Крім того, у вашому ж Законі написано: «Свідчення двох осіб — правдиве». 18 Отже, про себе свідчу я сам, а також мій Батько, який мене послав». 19 Тоді вони запитали Ісуса: «Де ж твій Батько?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні мене, ні мого Батька. Якби ви знали мене, то знали б і мого Батька». 20 Усе це він говорив, коли був у скарбниці* та навчав народ у храмі. Однак ніхто його так і не схопив, бо його час ще не настав.
21 Тоді він знову промовив: «Я відходжу, і ви будете шукати мене, та все одно помрете у своїх гріхах. І куди я йду, ви прийти не зможете». 22 А юдеї говорили: «Він що, збирається себе вбити? Чому він каже: «Куди я йду, ви прийти не зможете»?» 23 Ісус же продовжував: «Ви — знизу, а я — згори. Ви — з цього світу, я ж — не з цього світу. 24 Тому я і сказав вам, що ви помрете у своїх гріхах. Бо коли не повірите, що я — той, хто мав прийти, то помрете у своїх гріхах». 25 Тоді вони запитали його: «Хто ж ти такий?» Ісус промовив: «Навіщо я взагалі з вами розмовляю? 26 Я маю багато чого розповісти про вас і багато чого засудити. Той же, хто мене послав, говорить правду, і я виявляю світові лише те, що чув від нього». 27 Однак вони так і не зрозуміли, що він говорив про Батька. 28 Тоді Ісус сказав: «Коли ви піднесете Сина людського, то зрозумієте, хто я і що я нічого не роблю від себе, а говорю все так, як навчив мене Батько. 29 І той, хто мене послав, постійно зі мною: він не покинув мене, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби». 30 Почувши це, багато людей повірило в нього.
31 Тоді Ісус звернувся до юдеїв, які йому повірили: «Якщо ви і далі перебуватимете в моїй науці, то справді будете моїми учнями. 32 Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними». 33 На це присутні там юдеї сказали: «Ми — Авраамові нащадки і ніколи не були чиїмись рабами. Чому ж ти кажеш: «Станете вільними»?» 34 А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха. 35 До того ж раб залишається в домі не назавжди, а син — назавжди. 36 Отже, якщо Син вас визволить, то ви будете справді вільними. 37 Я знаю, що ви — Авраамові нащадки, і все-таки ви хочете мене вбити, оскільки не приймаєте моєї науки. 38 Я розповідаю про все, що бачив, коли був зі своїм Батьком, ви ж робите те, що чули від свого батька». 39 На це вони сказали: «Наш батько — Авраам». Ісус же промовив: «Якщо ви Авраамові діти, то і робіть те саме, що робив Авраам. 40 Ви ж намагаєтесь мене вбити, хоча я розповів вам правду, котру почув від Бога. Авраам такого не робив. 41 А ви чините так само, як і ваш батько». Вони сказали: «Ми не народилися від блуду, в нас один Батько — Бог».
42 Тоді Ісус промовив: «Якби вашим Батьком був Бог, ви любили б мене, адже я прийшов від Бога і зараз є тут. І прийшов я не від себе: мене послав Він. 43 Чому ж ви не розумієте, про що я говорю? Бо ви не можете слухати моїх слів. 44 Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька. Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху, і в правді не встояв, бо правди в ньому немає. Коли він говорить брехню, це природно для нього, тому що він — брехун і батько брехні. 45 А оскільки я кажу правду, ви мені не вірите. 46 Хто з вас доведе, що я винний у гріху? Якщо я говорю правду, чому ж ви мені не вірите? 47 Хто від Бога, той слухає Божих слів, а оскільки ви не від Бога, тому і не слухаєте».
48 Почувши це, юдеї сказали йому: «Хіба ми помиляємось, коли кажемо, що ти — самарянин і маєш демона?» 49 На це Ісус промовив: «Немає в мені демона, і я шаную Батька, але ви мене зневажаєте. 50 І я не шукаю слави для себе, однак є Той, хто її шукає, і саме він є суддею. 51 Щиру правду кажу вам: хто слухається мого слова, той ніколи не побачить смерті». 52 Тоді юдеї сказали: «Тепер ми точно знаємо, що ти маєш демона. Авраам помер, як повмирали і пророки, а ти кажеш: «Хто слухається мого слова, той ніколи не скуштує смерті». 53 Ти що, більший від нашого батька Авраама, який помер? І пророки повмирали. За кого ж ти себе вважаєш?» 54 Ісус відповів: «Якщо я сам себе прославляю, ця слава нічого не варта. Мене прославляє мій Батько — той, кого ви називаєте своїм Богом, 55 але кого не пізнали. Я ж його знаю. Якби я сказав, що не знаю його, то був би таким брехуном, як і ви. Та я його знаю і слухаюсь його слова. 56 Ваш батько Авраам дуже тішився надією, що побачить мій день. І він його побачив та втішився». 57 А юдеї вигукнули: «Ти ще навіть п’ятдесяти років не маєш, і вже бачив Авраама?» 58 Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: я був ще до того, як з’явився Авраам». 59 Почувши це, люди взяли каміння, щоб закидати Ісуса, але він сховався, а тоді вийшов з храму.