Дії

26 Тож Агрı́ппа сказав Павлові: «Дозволяю тобі виступити на свій захист». Тоді Павло простягнув руку і почав говорити:

2 «Царю Агрı́ппо! Тішуся, що саме перед тобою я маю можливість захищатися і спростувати всі ті обвинувачення юдеїв. 3 І, оскільки ти добре знаєш усі юдейські звичаї та суперечки, благаю: терпеливо вислухай мене.

4 Взагалі, якщо говорити про спосіб життя, який я вів ще з молодості — коли жив спочатку серед своїх земляків, а потім в Єрусалимі — то всім юдеям, 5 котрі знали мене раніше, відомо, що я, будучи фарисеєм, поклонявся Богу так, як того вимагає ця найсуворіша секта. І вони самі можуть це засвідчити, якщо забажають. 6 А тепер я стою перед судом за надію на обітницю, яку Бог дав нашим прабатькам, 7 хоча наші дванадцять племен чекають сповнення тієї обітниці, ніч і день запопадливо й віддано виконуючи своє служіння*. Власне за ту надію, о царю, мене і звинувачують юдеї.

8 Чому ж ви не вірите, що Бог може воскрешати мертвих? 9 Щоправда, я сам вважав, що повинен всілякими можливими способами протидіяти всьому, що пов’язане з іменем Ісуса назаря́нина. 10 Власне тим я і займався в Єрусалимі. І, отримавши владу від старших священиків, я кидав багатьох святих у в’язниці, а коли їх збиралися страчувати, я схвалював це. 11 Крім того, я неодноразово карав їх у синагогах та намагався змусити прилюдно зректися своїх переконань. І я так сильно на них розлютився, що почав переслідувати їх навіть в інших містах.

12 Тож, зайнятий усім цим, я йшов у Дамаск, маючи повноваження і доручення від старших священиків. 13 Раптом опівдні, царю, на дорозі я побачив світло з неба. Воно осяяло мене та моїх супутників і було яскравіше від блиску сонця. 14 Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який промовив до мене єврейською: «Савле, Савле, навіщо ти мене переслідуєш? Важко тобі лізти проти рожна». 15 Я ж запитав: «Господи, хто ти?» І Господь відповів: «Я — Ісус, якого ти переслідуєш. 16 Підведись. Я з’явився тобі для того, аби вибрати тебе і зробити слугою, а також свідком того, що ти вже бачив і що я тобі ще виявлю про себе. 17 І я визволятиму тебе від небезпек, з якими ти стикатимешся серед цього народу та серед інших народів. А посилаю тебе до них для того, 18 щоб їм розкрились очі та щоб вони навернулися з темряви до світла, від влади Сатани — до Бога. Тоді вони зможуть отримати прощення гріхів і спадщину серед тих, хто освячений вірою в мене».

19 Отож, царю Агрı́ппо, я послухався звістки, яку отримав у видінні з неба, 20 і вирушив спочатку в Дамаск, потім в Єрусалим, а пізніше обійшов весь юдейський край та пішов до інших народів. Я говорив їм, щоб вони покаялися, навернулися до Бога та робили вчинки, які свідчать про каяття. 21 За це юдеї мене схопили в храмі й намагалися вбити. 22 Оскільки ж я отримав допомогу від Бога, то й досі продовжую свідчити як простим людям, так і видатним. Причому я говорю лише те, що, за словами пророків та Мойсея, мало відбутися: 23 Христос повинен був постраждати і, як перший з тих, хто мав воскреснути з мертвих, сповіщати про світло як цьому народу, так і іншим народам».

24 І, коли він говорив усе це на свій захист, Фест вигукнув: «Павле, ти збожеволів! Велика ученість доводить тебе до безумства!» 25 Але Павло відповів: «Ні, я не божевільний, ясновельможний Фесте. Я при здоровому глузді та кажу правду. 26 Насправді ж цар, до якого я звертаюся зі свободою мови, добре це знає. Бо я переконаний: усе це просто не могло пройти повз його увагу, оскільки відбувалося не десь у куті. 27 Скажи, царю Агрı́ппо, ти віриш Пророкам? Я знаю, що віриш». 28 Тоді Агрı́ппа відповів Павлові: «Ще трохи — і ти й мене переконаєш стати християнином». 29 На це Павло сказав: «Я молю Бога, щоб рано чи пізно не тільки ти, але й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, тільки без цих кайданів».

30 Потім цар встав, а за ним встали намісник, Вернı́ка й ті, що там сиділи, 31 і, відійшовши, почали говорити між собою: «Цей чоловік не робить нічого, за що заслуговував би смерті чи кайданів». 32 Тоді Агрı́ппа сказав Фесту: «Якби він не подав апеляції до кесаря, то можна було б його звільнити».