1 Коринфян
9 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба не бачив Ісуса, нашого Господа? Хіба ви — не плід праці, яку я виконую для Господа? 2 Якщо для інших я і не є апостол, то для вас, звичайно ж, є ним, бо ви — печатка, яка підтверджує, що я справді апостол, служитель Господа.
3 Тим, хто мене судить, скажу на свій захист таке: 4 хіба ми не маємо права їсти й пити? 5 Хіба не маємо права брати з собою християнську дружину, як це роблять решта апостолів, а також брати́ Господа й Ки́фа? 6 І чи тільки Варна́ва і я не маємо права відмовлятися від світської роботи? 7 Хіба ж буває так, що хтось служить у війську за власний рахунок? Хіба хтось садить виноградник і не їсть його плодів? І хіба буває так, що хтось пасе отару і не п’є молока, яке вона дає?
8 Думаєте, я говорю, дивлячись на це з людського погляду? Але хіба Закон не говорить так само? 9 Скажімо, в Мойсеєвому законі написано: «Не надягай бику намордника, коли він молотить зерно». Чи ж то Бог піклується про биків? 10 Чи він все-таки говорить це задля нас? Так, це було написано задля нашого добра, бо і орач, і молотник повинні працювати з надією, що отримають свою частку.
11 Якщо ми посіяли для вас духовне, то хіба велике діло, якщо пожнемо від вас матеріальне? 12 Якщо інші мають право використовувати вас, хіба ми не маємо на це ще більшого права? Але ми не скористалися з цього права, натомість усе зносимо, аби не створити жодних перешкод у поширенні доброї новини про Христа. 13 Чи ж ви не знаєте, що чоловіки, які виконують священні обов’язки, їдять те, що належить храму, а ті, хто постійно служить при жертовнику, мають частку із жертовником? 14 Тому Господь розпорядився, аби ті, хто проголошує добру новину, за рахунок неї і жили.
15 Проте я жодного разу цим не скористався. І написав вам не для того, щоб зробити це тепер, бо мені було б ліпше померти... Ніхто не позбавить мене того, чим я можу хвалитися! 16 Якщо ж я проголошую добру новину, це не причина хвалитися — це мій обов’язок. І горе мені, якби я не проголошував доброї новини! 17 Якщо я роблю це добровільно, то маю нагороду, а якщо проти власної волі, то так чи інакше мені доручено обов’язки управителя. 18 Тож яка моя нагорода? Така, що можу звіщати добру новину безплатно і не зловживати правом, яке маю завдяки цьому служінню.
19 Бо, хоча я нічим нікому не зобов’язаний, я зробився рабом для всіх, аби придбати якомога більше людей. 20 Тож для юдеїв я став юдеєм, аби придбати юдеїв, для тих, хто під законом,— тим, хто під законом, аби придбати і їх. 21 Для людей без закону я став тим, хто без закону (хоча я не живу без закону Бога, оскільки перебуваю під законом Христовим), аби придбати тих, хто без закону. 22 Для слабих я став слабим, аби придбати слабих. Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих. 23 Але роблю все це задля доброї новини, щоб разом з іншими отримати пов’язані з нею благословення.
24 Хіба не знаєте, що в забігу біжать усі учасники, але нагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб отримати нагороду. 25 Крім того, кожен учасник змагань у всьому виявляє самовладання, однак він робить це, щоб отримати вінок тлінний, а ми — нетлінний. 26 Тому я біжу не так, ніби не знаю куди, і скеровую удари не так, ніби б’ю повітря. 27 Навпаки, я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому якось не втратити схвалення.