Євреїв
6 Тому, залишивши початкові вчення про Христа, поспішаймо до зрілості. Не закладаймо наново основи, навчаючись від самого початку про каяття в мертвих учинках, віру в Бога, 2 різні хрещення, покладання рук, воскресіння мертвих та вічний суд. 3 Тож, саме до такої мети — зрілості — ми й будемо іти, якщо тільки Бог дозволить.
4 Бо коли говорити про тих, кому раз і назавжди було дане просвітлення, хто спробував небесного дару, на кого було вилито святий дух 5 і хто скуштував чудового слова Бога й сили, яка виявлятиметься в прийдешній системі, 6 але відпав, то таких людей неможливо знову привести до покаяння. Адже вони самі ще раз прибивають до стовпа Божого Сина і виставляють його на прилюдну ганьбу. 7 Подумаймо, наприклад, про землю. Вона п’є дощ, що часто зрошує її, а потім родить рослини, які використовує рільник. Взамін земля отримує благословення від Бога. 8 Та якщо вона приносить терни й будяки, її відкидають. Така земля близька до прокляття, і зрештою її випалюють.
9 Що ж до вас, любі, ми, хоча й говоримо так, переконані: з вами справи стоять ліпше, ви маєте все, що потрібно для спасіння. 10 Адже не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку виявляли ви до його імені, коли служили святим, і, зрештою, й далі їм служите. 11 Ми ж хочемо, щоб кожен з вас залишався запопадливим і завдяки цьому до самого кінця мав цілковиту впевненість у надії, 12 щоб ви не зледащіли, а наслідували тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обітниці.
13 Бо, даючи обітницю Аврааму, Бог поклявся собою, оскільки не міг поклястися кимось більшим, 14 і сказав: «Благословляючи, я неодмінно поблагословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе». 15 Авраам же виявив терпеливість і отримав цю обітницю. 16 Бо люди клянуться кимось більшим, а їхня клятва як правова гарантія кладе край усякій суперечці. 17 Так і Бог, постановивши ще чіткіше показати тим, хто мав успадкувати обітницю, що його намір незмінний, дав клятву. 18 Бог зробив це для того, щоб ті дві незмінні речі, в яких він не може говорити неправду, стали для нас — тих, хто втік у сховок,— великим підбадьоренням, що допоможе вхопитися за дану нам надію. 19 Ця наша надія, певна й міцна, є немов якір для душі. Вона входить за завісу, 20 куди ввійшов заради нашого добра наш попередник, Ісус, який навіки став первосвящеником на подобу Мелхиседе́ка.