1 Коринфян

15 А тепер хочу нагадати вам, брати, добру новину, яку я вам звіщав, яку ви прийняли та в якій стоїте. 2 І завдяки цій новині ви отримуєте спасіння, якщо міцно її тримаєтесь, а якщо ні, то ви стали віруючими надаремно.

3 Бо я вам передав найперше те, що отримав,— що Христос помер за наші гріхи згідно з Писаннями, 4 був похований і згідно з Писаннями на третій день воскрес, 5 також що він з’явився Кифі, а потім дванадцятьом. 6 Опісля він з’явився відразу понад п’ятистам братам, більшість з яких живе й досі, а декотрі поснули смертним сном. 7 Потім він з’явився Якову, тоді всім апостолам 8 і наостанку — мені, немовби якомусь недоноскові.

9 Бо я найменший серед апостолів і недостойний називатися ним, тому що переслідував Божий збір. 10 Але завдяки Божій незаслуженій доброті я є тим, ким є. І він виявив мені незаслужену доброту недаремно, адже я трудився більше, ніж усі вони,— а втім, не я, а Божа незаслужена доброта, виявлена мені. 11 Однак про це ми проповідуємо,— чи то я, чи то вони,— і в це ви повірили.

12 Якщо ж проповідується, що Христос воскрес з мертвих, чому дехто з вас говорить, що воскресіння мертвих немає? 13 А якщо воскресіння мертвих і справді немає, то й Христос не воскрес. 14 Якщо ж Христос не воскрес, то проповідування наше даремне і віра наша даремна. 15 Крім того, виходить, ми є неправдивими Божими свідками, бо свідчили проти Бога, кажучи, що він воскресив Христа, тимчасом як він його не воскресив, якщо мертві дійсно не воскресають. 16 Бо якщо мертві не мають бути воскрешені, то й Христос не воскрес. 17 Якщо ж Христос не воскрес, то віра ваша марна, а ви й далі залишаєтесь у своїх гріхах. 18 По суті, ті служителі Христа, що заснули смертним сном, померли назавжди. 19 І якщо ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.

20 Однак Христос дійсно воскрес з мертвих. Він — перший плід з тих, хто заснув смертним сном. 21 Бо, оскільки смерть прийшла через людину, воскресіння з мертвих теж прийде через людину. 22 Бо як через Адама всі помирають, так завдяки Христу всі оживуть. 23 Але кожен у свою чергу: Христос — перший плід, потім, під час його присутності, ті, що йому належать. 24 А тоді, в кінці, він, покінчивши з усіма урядами та всією владою і силою, передасть царство своєму Богові й Батькові. 25 Адже він має царювати, аж поки Бог покладе всіх ворогів йому під ноги. 26 І останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть, 27 тому що Бог «все підкорив йому до ніг». Але коли говориться: «Все підкорив», це явно не стосується Того, хто підкорив йому все. 28 Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться Тому, хто все йому підкорив, аби Бог був усе для всіх.

29 Інакше що ж робити тим, хто хреститься, аби померти? Чому вони хрестяться, аби померти, якщо мертві взагалі не воскресають? 30 І чому ми повсякчас наражаємося на небезпеку? 31 Щодня я дивлюся смерті у вічі, і це така ж правда, як і те, що я, служитель Христа Ісуса, нашого Господа, невимовно радію за вас. 32 Якщо я, борючись зі звірами в Ефесі, робив це з тих же спонук, що й інші, яка мені з того користь? Якщо мертві не воскреснуть, то «їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо». 33 Не обманюйтеся. Погане товариство псує корисні звички. 34 Протверезіться і поводьтеся праведно та не чиніть гріха, бо дехто з вас не має знання про Бога. Говорю це, щоб вас присоромити.

35 А втім, хтось може сказати: «Як воскреснуть мертві? В якому тілі вони встануть?» 36 Нерозсудлива людино! Те, що ти сієш, не оживе, якщо спочатку не помре. 37 І сієш ти не рослину, яка розвинеться пізніше, а голе зерно — чи пшеничне, чи ще якесь. 38 Але Бог дає йому таке тіло, яке забажає, причому кожному зерняті своє тіло. 39 Не кожне тіло однакове: в людей воно одне, в худоби інше, в птахів ще інше і ще інше — в риби. 40 Є тіла небесні, і є тіла земні, проте в небесних тіл слава одна, а в земних — інша. 41 У сонця одна слава, в місяця інша, а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.

42 Так само й воскресіння мертвих. Сіється тлінне, воскресає нетлінне. 43 Сіється в ганьбі, воскресає в славі. Сіється в слабості, воскресає в силі. 44 Сіється тіло фізичне, а воскресає тіло духовне. Якщо є тіло фізичне, то є і духовне. 45 Так і написано: «Перший чоловік, Адам, став живою душею». Останній Адам став життєдайним духом. 46 Однак спочатку йде не духовне, а фізичне, потім вже духовне. 47 Перший чоловік був із землі та створений з пороху, другий чоловік — з неба. 48 Яким є перший, створений з пороху, такими є й інші, теж створені з пороху, і яким є небесний, такими є й інші небесні. 49 І подібно як ми носили образ створеного з пороху, так будемо носити й образ небесного.

50 Проте скажу вам, брати, що тіло і кров не успадкують Божого царства і тління не успадкує нетління. 51 Говорю вам священну таємницю: не всі ми поснемо смертним сном, але всі змінимося — 52 умить, як оком змигнути, під час останньої сурми. Бо сурма подасть звук — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося. 53 Бо тлінне мусить зодягтися в нетління, і смертне — в безсмертя. 54 А коли тлінне зодягнеться в нетління і смертне — в безсмертя, тоді сповниться написане: «Смерть поглинута навіки». 55 «Де, смерте, твоя перемога? Де, смерте, твоє жало?» 56 Жало, що породжує смерть,— це гріх, а сила гріха — Закон. 57 Але дякуємо Богові за те, що він дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа!

58 Отже, мої улюблені брати, будьте стійкими, непорушними, завжди зайнятими в Господній праці і знайте, що ваш труд у служінні Господу не марний.