Євреїв
4 Тому, оскільки все ще залишається обітниця,— можливість увійти в його відпочинок,— остерігаймося, щоб хтось із нас часом не став її негідним. 2 Адже добру новину чули як ми, так і вони. Однак їм почуте слово не принесло користі, бо вони не були об’єднані вірою з тими, хто його справді почув. 3 А ми — ті, хто повірив,— таки входимо в його відпочинок. Бо він колись сказав: «Тож я поклявся у своєму гніві: «Не ввійдуть вони у мій відпочинок», хоча він і припинив працювати ще за часу заснування світу. 4 Бо ось що він сказав про сьомий день у певному уривку: «І сьомого дня почав Бог відпочивати від усієї своєї праці»; 5 також там говориться: «Не ввійдуть вони у мій відпочинок».
6 Оскільки ж декотрі ще мають увійти в нього, а ті, що першими почули добру новину, не ввійшли через непослух, 7 він знову визначає певний день, вживаючи після такого довгого часу в Давидовому псалмі слово «сьогодні», як було сказано вище: «Сьогодні, якщо ви почуєте його голос, стережіться, щоб ваше серце не зачерствіло». 8 Бо якби Ісус Навин привів їх до місця відпочинку, то Бог не говорив би потім про ще один день. 9 Тож для Божого народу залишається суботній відпочинок. 10 Адже людина, яка ввійшла у Божий відпочинок, так само відпочиває від своїх діл, як Бог — від своїх.
11 Тому з усіх сил намагаймося ввійти у цей відпочинок, щоб ніхто не піддався гріху й не пішов шляхом непослуху, як це сталося колись. 12 Бо слово Бога живе і справляє могутній вплив, воно гостріше від усякого обосічного меча та проникає настільки глибоко, що розділює душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розрізняти думки та наміри серця. 13 І немає такого створіння, яке було б невидиме для Нього, але все наге й повністю відкрите перед очима Його — Того, кому здамо звіт.
14 Тож, маючи великого первосвященика, який увійшов до небес, Ісуса, Сина Божого, не припиняймо визнавати його перед людьми. 15 Бо маємо не такого первосвященика, котрий не міг би співчувати нашим слабкостям, а такого, котрий, як і ми, був випробуваний у всьому, проте залишився безгрішний. 16 Отже, наближаймося зі свободою мови до престолу незаслуженої доброти, щоб, коли нам потрібна буде допомога, Бог наділив нас цією добротою і милосердям.