1 Івана
3 Подивіться, яку любов виявив нам Батько, щоб ми називалися Божими дітьми, і ми справді його діти. Світ тому нас не знає, що не пізнав його. 2 Любі, тепер ми діти Бога, хоча поки що не відомо, якими будемо пізніше. Проте знаємо: коли він виявиться, будемо подібними до нього, оскільки побачимо його таким, яким він є. 3 І кожен, хто покладається на нього, маючи таку надію, очищується, бо і він чистий.
4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; отже, гріх — це беззаконня. 5 Ви також знаєте, що він виявився, аби забрати наші гріхи, а в ньому гріха немає. 6 Кожен, хто перебуває в єдності з ним, не чинить гріха; жодна людина, яка чинить гріх, не бачила його і його не пізнала. 7 Дітоньки, нехай ніхто вас не введе в оману. Той, хто ходить у праведності, є праведним, як і він праведний. 8 Хто ходить у гріху, той від Диявола, бо Диявол грішить від початку. Але Син Божий для того і виявився, щоб розладнати діла Диявола.
9 Людина, народжена від Бога, не ходить у гріху, оскільки в ній перебуває Боже насіння*. Тож вона вже не чинить гріха, бо народилася від Бога. 10 Діти Бога і діти Диявола пізнаються ось по чому: кожен, хто не ходить у праведності,— не від Бога, як і той, хто не любить свого брата. 11 Бо саме таку звістку ви чули від початку, що ми повинні любити одні одних, 12 не як Каїн, котрий був від Злого і вбив свого брата. Чому ж Каїн його вбив? Бо Каїнові вчинки були злі, а вчинки брата — праведні.
13 Не дивуйтесь, брати, що світ вас ненавидить. 14 Ми знаємо, що перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. Хто ж не любить, той залишається мертвим. 15 Кожен, хто ненавидить брата свого, той убивця, а ви знаєте, що в жодному вбивці не залишається вічного життя. 16 Ми зрозуміли, якою насправді є любов, завдяки тому що він віддав за нас свою душу. Тож і на нас лежить обов’язок віддавати свої душі за братів. 17 А якщо хтось має все необхідне для життя і бачить свого брата в нужді, але відвертається від нього, не виявляючи сердечного співчуття, то хіба він має любов до Бога? 18 Дітоньки, любімо не словом і не язиком, а ділом і правдою.
19 Власне тоді пізна́ємо, що ми від правди, і запевнимо своє серце в Божій прихильності,— 20 хоч би в чому воно звинувачувало нас,— адже Бог величніший від наших сердець і знає все. 21 Любі, якщо серце не засуджує нас, ми можемо звертатися до Бога зі свободою мови; 22 і чого тільки просимо в нього, отримуємо, бо виконуємо його заповіді і робимо те, що приємне в його очах. 23 А заповідь його така: щоб ми вірили в ім’я його Сина, Ісуса Христа, та любили одні одних, як він і наказав нам. 24 І хто виконує його заповіді, той перебуває в єдності з ним, а він — в єдності з такою людиною; і завдяки духу, який він дав нам, пізнаємо́, що він перебуває в єдності з нами.