Марка

10 Вставши, Ісус пішов звідти до окраїн Юдеї за Йордан. Там коло нього знову зібралося багато людей і він за своїм звичаєм почав їх навчати. 2 Тоді підійшли фарисеї і, прагнучи його випробувати, стали розпитувати, чи дозволено Законом розлучатися чоловікові зі своєю дружиною. 3 У відповідь він промовив до них: «А що наказав вам Мойсей?» 4 Вони сказали: «Мойсей дозволив написати свідоцтво про розлучення і розлучитись». 5 Ісус же сказав: «Мойсей написав вам цю заповідь тому, що серця ваші зачерствілі». 6 Але на початку творення було інакше, бо написано: «Він створив їх як чоловіка і жінку. 7 Тож покине чоловік батька і матір, 8 та й стануть обоє одним тілом», так що вони вже не двоє, а одне тіло. 9 Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє». 10 Коли він знову був у домі, учні почали його про це розпитувати. 11 Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, той чинить перелюб і тим завдає їй шкоди. 12 І якщо жінка, розлучившись з чоловіком, одружується з іншим, то чинить перелюб».

13 Потім люди стали приводити до нього малих дітей, щоб він доторкнувся до них, але учні сварили їх за це. 14 Побачивши таке, Ісус обурився й сказав: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже царство. 15 Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Божого царства так, як дитя, то ніколи в нього не ввійде». 16 І він почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки.

17 Коли ж Ісус знову вирушив у дорогу, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: «Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?» 18 Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, окрім одного — Бога. 19 Ти ж знаєш заповіді: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай лжесвідчення, не обманюй, шануй батька та матір». 20 Той же йому сказав: «Учителю, всього цього я дотримуюся ще з юності». 21 Ісус подивився на чоловіка, і, пройнявшись до нього любов’ю, промовив: «Одного тобі бракує: йди, продай усе, що маєш, і роздай бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем». 22 Але ті слова засмутили чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток.

23 Оглянувшись довкола, Ісус сказав учням: «Як тяжко тим, що мають гроші, ввійти в Боже царство!» 24 Проте учні здивувалися його словам. Тож він повторив: «Діти, як же важко ввійти в Боже царство! 25 Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже царство». 26 Це їх ще більше здивувало, і вони запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?» 27 Пильно подивившись на них, Ісус сказав: «Неможливе це для людей, але не для Бога, бо для Бога можливе все». 28 Тоді обізвався до нього Петро: «А от ми... Ми полишили все і пішли за тобою». 29 У відповідь Ісус сказав: «Правду кажу вам: немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, братів, сестер, матір, батька, дітей чи поля 30 і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування, у сто разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешній системі — вічне життя. 31 Однак багато перших стануть останніми, а останні — першими».

32 Коли ж Ісус зі своїми учнями йшов дорогою до Єрусалима, то був попереду. Учні були здивовані, а інші, котрі за ними йшли, злякалися. Він знову відійшов з дванадцятьма убік і почав розповідати про те, що́ має з ним статися: 33 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий старшим священикам та книжникам. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів, 34 і будуть з нього насміхатися, плювати на нього, бичуватимуть його, а потім вб’ють, але через три дні він воскресне».

35 І підійшли до нього Яків та Іван — два сини Зеведе́я — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо». 36 Тоді він запитав: «Чого ви хочете?» 37 Вони відповіли: «Коли ти сидітимеш у своїй славі, дозволь одному з нас бути праворуч від тебе, а другому — ліворуч». 38 Але Ісус сказав їм: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» 39 Вони відповіли: «Можемо». На це Ісус сказав: «Чашу, яку я п’ю, ви справді будете пити, і хрещенням, яким я хрещуся — охреститесь. 40 А щодо того, хто сидітиме праворуч чи ліворуч, то це залежить не від мене. Таку можливість отримують ті, для кого це приготовано».

41 Коли про це почули десятеро інших учнів, то почали обурюватися на Якова та Івана. 42 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що ті, які вважаються правителями народів, панують над людьми і видатні особи володарюють над ними. 43 Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, повинен стати слугою. 44 І хто з-поміж вас хоче бути першим, повинен стати для всіх рабом. 45 Бо й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити і дати душу свою як викуп за багатьох».

46 Тоді прийшли вони до Єрихона. А коли Ісус, його учні та великий натовп людей вже виходили з міста, сталося ось що. При дорозі сидів сліпий жебрак Вартиме́й (син Тиме́я). 47 Почувши, що там йде Ісус назаря́нин, він почав кричати: «Сину Давидів, Ісусе, змилосердься наді мною!» 48 При цьому багато людей суворо наказували йому мовчати, але він щораз сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 49 Тож Ісус зупинився й сказав: «Покличте його». Вони покликали сліпого, говорячи: «Вставай, не бійся, він кличе тебе». 50 Скинувши своє вбрання, він скочив і поспішив до Ісуса. 51 Ісус побачив його й запитав: «Що хочеш, аби я для тебе зробив?» Сліпий відповів: «Учителю, хочу бачити». 52 Ісус же сказав йому: «Йди, твоя віра зцілила тебе». Чоловік одразу прозрів і пішов слідом за ним.