Римлян
14 Щиро приймайте людину, віра котрої де в чому слабка, але робіть це не для того, аби вирішувати питання про її особисті сумніви. 2 Одному віра дозволяє їсти все, інший же — слабкий — їсть лише городину. 3 Тож хто їсть, нехай не дивиться звисока на того, хто не їсть, а хто не їсть, хай не судить того, хто їсть, адже Бог щиро прийняв і його. 4 Хто ти такий, щоб судити чийогось слугу? Чи стоятиме він, чи впаде — це вирішує його пан. І він стоятиме, бо Єгова може зробити так, щоб він стояв.
5 Хтось вважає один день важливішим від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Тож нехай кожен тримається того, в чому твердо переконаний. 6 Людина, яка відзначає якийсь день, робить це на хвалу Єгові. Так само й людина, котра їсть, їсть на хвалу Єгові, бо дякує за це Богові. Той же, хто не їсть, не їсть на хвалу Єгові, бо так чи інакше дякує Богу. 7 Ніхто з нас не живе лише для себе, і ніхто не помирає лише для себе, 8 адже якщо ми живемо, то живемо для Єгови, і, якщо помираємо, помираємо для Єгови. Отже, чи живемо, чи помираємо, ми належимо Єгові. 9 Власне тому Христос і помер та ожив: щоб бути Господом як мертвих, так і живих.
10 Чому ж ти судиш свого брата? Чому дивишся на нього звисока? Таж усі ми станемо перед судовим престолом Бога, 11 оскільки написано: «Я живий,— говорить Єгова,— і кожне коліно схилиться переді мною, і кожна людина відкрито визнає, що я Бог». 12 Тож кожен з нас сам за себе дасть Богові звіт.
13 Тому більше не судімо одні одних. Натомість постановімо не давати братові підстави для спотикання і не підштовхувати його до хибного кроку. 14 Маючи єдність з Господом Ісусом, я знаю та переконаний: ніщо саме по собі не буває опоганеним. Тільки коли людина вважає щось опоганеним, тоді воно і справді для неї опоганене. 15 Адже, якщо твій брат зажурився через їжу, ти вже не йдеш шляхом любові. Не губи своєю їжею того, заради кого помер Христос. 16 Тож не дозволяйте ганьбити все те добре, що ви робите. 17 Бо царство Боже — не їжа чи напої, а праведність, мир і радість, які дає святий дух. 18 І той, хто так живе та служить Христу як раб, є до вподоби Богові та має схвалення від людей.
19 Отже, намагаймося сприяти всьому тому, що веде до миру і взаємного зміцнення. 20 Перестаньте руйнувати Божу працю лише заради їжі. Насправді ж усе чисте, але згубним для людини є те, що своєю їжею вона дає підставу для спотикання. 21 Ліпше не їсти м’яса, не пити вина та не робити нічого такого, через що твій брат може спіткнутися. 22 Ти маєш віру, і нехай вона залишається між тобою і Богом. Щасливий той, хто не осуджує себе за власне рішення. 23 Проте якщо він має сумніви і все-таки їсть, то вже заслуговує осуду, бо робить це всупереч вірі. А все, що всупереч вірі,— гріх.