Івана

20 Першого дня тижня, рано-вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина пішла до гробниці й побачила, що камінь уже відкочений. 2 Тож вона побігла до Си́мона Петра і того іншого учня, якого Ісус дуже любив, та сказала: «Хтось забрав Господа з гробниці, і ми не знаємо, де його поклали».

3 Тоді Петро і той учень вирушили до гробниці. 4 Вони побігли разом, але інший учень, випередивши Петра, прибіг до гробниці першим. 5 Заглянувши в неї, він побачив пов’язки, котрі там лежали, але всередину не зайшов. 6 За ним прибіг Си́мон Петро та ввійшов у гробницю. Він теж побачив пов’язки 7 та хустку, якою була обмотана Ісусова голова, тільки вона лежала не разом з пов’язками, а згорнена окремо, в іншому місці. 8 Тоді той інший учень, який першим прибіг до гробниці, теж увійшов і, побачивши все це, повірив, 9 бо на той час вони ще не розуміли сказаного в Писанні, що Ісус має воскреснути з мертвих. 10 І учні розійшлися по своїх домах.

11 Однак Марія і далі стояла біля гробниці та плакала. Нахилившись, вона заглянула в неї 12 і побачила двох ангелів у білому, які сиділи там, де лежало Ісусове тіло,— один в голові, а другий в ногах. 13 Вони запитали її: «Жінко, чому ти плачеш?» Вона ж відповіла: «Хтось забрав мого Господа, і не знаю, куди його поклали». 14 Сказавши це, Марія повернулась і побачила, що поряд стоїть Ісус, але не впізнала його. 15 Ісус запитав: «Жінко, чому ти плачеш? Кого ти шукаєш?» А вона, думаючи, що це садівник, відізвалася: «Пане, якщо це ти виніс його, то скажи, куди його поклав, і я заберу». 16 Тоді Ісус сказав: «Маріє!» А вона, обернувшись, вигукнула єврейською: «Раббунı́!» (що означає «Учитель»). 17 Ісус же промовив до неї: «Не тримайся за мене, бо я ще не пішов до Батька. Піди до моїх братів і скажи їм: «Я йду до Батька свого й Батька вашого, до Бога свого й Бога вашого». 18 Тож Марія Магдалина прийшла до учнів з цією новиною, кажучи: «Я бачила Господа!» — і переказала всі його слова.

19 У той же день — перший день тижня, ввечері, учні зібралися разом. І з’явився їм Ісус, хоча зі страху перед юдеями вони були за зачиненими дверима. Він став серед них і привітався: «Мир вам», 20 після чого показав свої руки та бік. Учні ж, побачивши Господа, дуже зраділи. 21 Тоді Ісус знову звернувся до них: «Мир вам. Як Батько послав мене, так і я посилаю вас». 22 Потім, дмухнувши на них, він сказав: «Прийміть святий дух. 23 Якщо ви простите комусь гріхи, вони простяться, а якщо залишите — то залишаться».

24 А Хома, один з дванадцятьох, названий Близнюком, не був з ними, коли з’явився Ісус. 25 Тому решта учнів говорили йому: «Ми бачили Господа!» Та він відповів: «Поки я сам не побачу сліду від цвяхів на його руках та не вкладу туди пальця і поки не вкладу руки́ в його бік, нізащо не повірю».

26 Через вісім днів учні знову зібралися в домі; цього разу Хома вже був з ними. І хоча двері були зачинені, Ісус увійшов, став серед них та сказав: «Мир вам». 27 Далі він звернувся до Хоми: «Вклади сюди палець і подивися на мої руки. Вклади свою руку в мій бік та перестань сумніватися і повір». 28 Хома ж вигукнув: «Мій Господи, мій боже!*» 29 Та Ісус сказав йому: «Невже ти повірив лише після того, як побачив? Щасливі ті, що не бачать, і все ж вірять».

30 Крім того, Ісус виконав перед своїми учнями ще багато інших чуд, але про них у цьому сувої не згадується. 31 А все, що тут записано, записано для того, аби ви повірили, що Ісус — це Христос, Божий Син, і, маючи віру, завдяки його імені отримали життя.