Дії

5 Проте один чоловік, на ім’я Ана́ній, разом з дружиною Сапфı́рою продав своє майно 2 і з її відома приховав частину грошей. Іншу ж частину він приніс та поклав до ніг апостолів. 3 Однак Петро запитав його: «Ана́нію, чому Сатана підштовхнув тебе сказати неправду святому духові і таємно забрати частину плати за поле? 4 Хіба не твоїм воно було до того, як ти його продав? І хіба не від тебе залежало, що робити з грішми? Чому ж ти задумав таке у своєму серці? Не людям ти сказав неправду, а Богові». 5 Почувши ці слова, Ана́ній упав і помер. А людей, котрі все це чули, пройняв величезний страх. 6 Тоді молодші чоловіки встали і, обгорнувши полотнами тіло, винесли його та й поховали.

7 Приблизно через три години прийшла його дружина, яка не знала, що трапилося. 8 Петро запитав її: «Скажи, ви з чоловіком продали це поле за стільки-то? Вона відповіла: «Так». 9 Тоді Петро сказав: «Навіщо ви обидвоє змовилися випробовувати дух Єгови? Ось у дверях стоять ті, хто поховав твого чоловіка. Ці люди й тебе винесуть». 10 У ту ж мить вона впала коло його ніг і померла. Коли прийшли ті молоді чоловіки, то побачили, що вона мертва. Тож винесли і її та поховали поряд з чоловіком. 11 І величезний страх охопив увесь збір, а також всіх, хто чув про цей випадок.

12 У той час апостоли виконували серед народу багато знаків та чуд; і всі вони разом перебували в Соломоновій колонаді. 13 Щоправда, ніхто з людей не наважувався приєднатись до них, але народ не переставав їх вихваляти. 14 Більш того, число тих, хто повірив у Господа,— як чоловіків, так і жінок,— продовжувало зростати, і було їх багато. 15 Люди виносили хворих навіть на головні вулиці та клали їх на постелі й ноші, сподіваючись, що коли буде проходити Петро, то принаймні його тінь впаде на когось із них. 16 Туди стікалися також люди з міст, що довкола Єрусалима. Вони приносили хворих і тих, кого мучили нечисті духи,— і всі до одного зцілялись.

17 А первосвященик і всі, що були з ним,— члени секти саддукеїв, яка існувала на той час,— сповнені заздрості, встали 18 та схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці. 19 Проте вночі ангел Єгови відчинив двері в’язниці, вивів апостолів і сказав: 20 «Виходьте, ідіть до храму і, ставши там, продовжуйте розповідати людям все, що знаєте про це життя». 21 Отримавши цю звістку, вже на світанку вони увійшли в храм і почали навчати Божого слова.

Коли ж прибув первосвященик разом зі своїми людьми, то скликав Синедріон і збори старійшин Ізраїлевих синів та наказав привести апостолів з в’язниці. 22 Однак охоронці не знайшли їх у в’язниці, тому, повернувшись, доповіли: 23 «Коли ми прийшли, в’язниця була надійно зачинена і при дверях стояли вартові. А як відчинили в’язницю, там нікого не було». 24 Почувши таке, начальник храму і старші священики почали дивуватися, що́ все це може означати. 25 У той час прийшов один чоловік та сказав: «Дивіться! Чоловіки, яких ви кинули до в’язниці, зараз стоять у храмі й навчають народ». 26 Тоді начальник і охоронці пішли й привели апостолів, але не застосовували до них сили, оскільки боялися, що народ поб’є їх камінням.

27 Тож апостолів привели й поставили посеред залу Синедріону. І первосвященик, допитав їх 28 та сказав: «Ми суворо заборонили вам навчати від того імені, а ви що робите? Своїм вченням ви наповнили весь Єрусалим і хочете скласти на нас вину за пролиття крові того чоловіка». 29 У відповідь Петро та інші апостоли сказали: «Ми повинні підкорятися Богові, а не людині. 30 Бог наших прабатьків воскресив Ісуса, а ви його вбили, прибивши* до стовпа. 31 Бог же його звеличив, посадивши праворуч від себе, і зробив Керівником та Спасителем, аби Ізраїль міг покаятись і отримати прощення гріхів. 32 Цього свідки і ми, і святий дух, якого Бог дав тим, хто Йому підкоряється».

33 Ці слова зачепили їх за живе, тому вони хотіли вбити апостолів. 34 Але один фарисей, на ім’я Гамалії́л, шанований усіма вчитель Закону, встав посеред Синедріону і, наказавши ненадовго вивести апостолів, 35 промовив: «Мужі ізраїльські, добре подумайте, що вам робити з тими чоловіками. 36 Наприклад, якийсь час тому з’явився Тевда, що видавав себе за великого. І до нього приєдналось чимало людей, приблизно чотириста чоловіків, однак коли його вбили, всі послідовники розпорошились, і про них зрештою забули. 37 Після нього, у час перепису, з’явився галілеянин Юда, який теж потягнув за собою народ. Але і він загинув, а всі його послідовники розсіялися. 38 Тож тепер кажу вам: не чіпайте тих чоловіків, а ліпше залишіть їх у спокої (бо якщо цей задум або справа від людини, то обов’язково провалиться. 39 Якщо ж ця справа від Бога, то ви не зможете її розладнати), аби часом не виявилось, що ви боретесь із самим Богом». 40 Вони вирішили його послухатися і, покликавши апостолів, висікли їх та наказали більше не говорити від Ісусового імені, а потім відпустили.

41 Тоді апостоли пішли із Синедріону, радіючи, що удостоїлися зазнати зневаги за Ісусове ім’я. 42 І кожен день у храмі та від дому до дому вони безупинно навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса.