Луки

9 Пізніше Ісус скликав дванадцятьох і дав їм силу та владу виганяти усіх демонів і зціляти від хвороб. 2 І він послав їх проповідувати про Боже царство та зціляти 3 й при цьому сказав: «Нічого не беріть з собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібних монет, ні спіднього одягу на заміну. 4 І до якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки підете далі. 5 А коли в якомусь місті вас люди не приймуть, то, виходячи звідти, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них». 6 Тоді вони вирушили в дорогу і, йдучи від села до села, усюди звіщали добру новину та зціляли людей.

7 Коли розмови про все це дійшли до Ірода, обласного правителя, він дуже збентежився, бо дехто казав, що то Іван воскрес з мертвих, 8 інші ж говорили, що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків. 9 Тож Ірод сказав: «Іванові я стяв голову. Хто ж тоді той, про кого я чую все це?» І шукав Ірод нагоди побачити його.

10 Апостоли ж, як повернулися, розповіли Ісусу про все, що зробили. І він узяв їх, щоб побути з ними на самоті, та й пішов до міста Віфсаї́ди. 11 Однак люди, довідавшись про це, подалися за ним, і він сердечно прийняв їх та почав розповідати про Боже царство, а тих, хто потребував зцілення, зціляв. 12 Коли ж день вже хилився до вечора, до Ісуса підійшли дванадцятеро й сказали: «Розпусти́ людей, щоб пішли по довколишніх селах і дворах та знайшли собі нічліг і їжу, бо ми в безлюдному місці». 13 Ісус же відказав: «Ви дайте їм їсти». Але вони відказали: «У нас немає нічого, крім п’ятьох хлібин і двох риб, хіба що ми самі підемо й купимо харчів для всіх цих людей». 14 А було їх коло п’яти тисяч чоловіків. Проте Ісус сказав учням: «Нехай вони розсядуться* по п’ятдесят, приготувавшись до їжі». 15 Учні так і зробили, наказавши всім сісти*. 16 Тоді Ісус узяв ті п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо, поблагословив їх і, поламавши, дав учням, аби ті клали перед людьми. 17 Отож усі їли й наситилися і зібрали дванадцять кошиків того, що залишилось.

18 Пізніше, коли Ісус молився на самоті, біля нього зібралися учні й він їх запитав: «Що народ говорить: хто я такий?» 19 На це вони відповіли: «Декотрі кажуть, що Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків». 20 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Помазанець Божий». 21 Ісус же суворо наказав їм нікому про це не говорити 22 і додав: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики й книжники і потім вб’ють його, та на третій день він воскресне».

23 Потім він звернувся до всіх: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і, несучи його день у день, постійно йде за мною. 24 Бо хто хоче врятувати свою душу, той її погубить. А хто погубить свою душу заради мене, той врятує її. 25 Адже яка користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але себе погубить чи зашкодить собі? 26 Бо хто буде соромитись мене і моїх слів, того посоромиться Син людський, коли прийде у своїй славі та славі Батька і святих ангелів. 27 Кажу вам правду: серед тих, що тут стоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не побачать Божого царства».

28 Тоді, приблизно через вісім днів після цієї розмови, Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб помолитись. 29 Коли ж він молився, вигляд його обличчя змінився й одяг став сліпучо-білим. 30 І почали розмовляти з ним два чоловіки — Мойсей та Ілля. 31 Вони з’явились у славі й говорили про те, що він мав покинути світ і що це станеться в Єрусалимі. 32 А Петра і тих, хто був з ним, зморив сон. Коли ж вони повністю прокинулись, то побачили Ісуса у славі й двох чоловіків, що стояли біля нього. 33 І як ті чоловіки віддалялися від Ісуса, Петро, не усвідомлюючи, що́ говорить, сказав йому: «Наставнику, добре нам тут. Поставмо три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 34 І, коли він ще говорив, утворилася хмара й почала їх огортати. Опинившись у хмарі, вони злякалися, 35 а з хмари пролунав голос: «Це Син мій, якого я вибрав. Слухайте його». 36 Коли ж пролунав цей голос, Ісус залишився сам. А учні мовчали й нікому в ті дні не розповіли про побачене.

37 Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Ісусу вийшов великий натовп. 38 А з натовпу закричав чоловік: «Учителю, благаю тебе, подивись на мого сина — мою єдину дитину. 39 Бо дух хапає його так, що той скрикує, потім дух зводить його корчами, аж піна йому йде, і, навіть побивши, дух не хоче залишати його. 40 Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 41 Ісус же у відповідь сказав: «О безвірне й зіпсоване покоління! Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи свого сина сюди». 42 А коли хлопець уже підходив, демон кинув ним об землю і щосили звів його корчами. Та Ісус засудив нечистого духа, зцілив хлопця й віддав його батькові. 43 І всі були дуже вражені величною Божою силою.

Коли ж усі дивувалися з того, що Ісус робить, він сказав учням: 44 «Запам’ятайте ці слова: Син людський має бути відданий у руки людей». 45 Проте учні так і не зрозуміли сказаного, бо це було приховано від них, щоб їм не збагнути тих слів, а розпитувати його боялися.

46 Після того вони почали розмірковувати, хто з них буде найбільший. 47 Ісус же, знаючи, про що вони міркують у своїх серцях, взяв малу дитину, поставив її біля себе 48 та промовив: «Якщо хтось приймає цю малу дитину в моє ім’я, той приймає мене. Хто ж приймає мене, приймає і того, хто мене послав. Бо хто поводиться серед усіх вас як менший, той і є великий».

49 Тоді Іван сказав: «Наставнику, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не приєднується до нас». 50 Однак Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому, бо хто не проти вас, той за вас».

51 Наближався ж час, коли Ісус мав бути взятий на небо. Отже, він твердо постановив іти в Єрусалим 52 і вислав перед себе посланців. І вони вирушили в дорогу та зайшли до самарійського села, щоб зробити для Ісуса приготування. 53 А оскільки він ішов в Єрусалим, у тому селі його не прийняли. 54 Побачивши це, його учні, Яків та Іван, сказали: «Господи, хочеш, ми накажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?» 55 Проте Ісус обернувся й дорікнув їм, 56 і вони пішли в інше село.

57 А як вони були в дорозі, хтось сказав йому: «Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов». 58 Та Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — місце для нічлігу, Син же людський не має де голови прихилити». 59 Потім він звернувся до іншого чоловіка: «Будь моїм учнем і йди за мною». Однак той попросив: «Дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька». 60 Ісус же промовив до нього: «Мертві нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже царство». 61 Тоді ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми». 62 На це Ісус відповів: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад, непридатна для Божого царства».