Матвія

27 Коли настав ранок, усі старші священики й старійшини народу почали радитися, бо хотіли заподіяти Ісусові смерть. 2 Тож, зв’язавши Ісуса, вони відвели його й віддали наміснику Пилатові.

3 А коли Юда, котрий зрадив Ісуса, побачив, що того засудили, його почало мучити сильне почуття вини, і він повернув тридцять срібняків старшим священикам та 4 сказав: «Згрішив я, бо видав праведну людину*!» Проте вони відказали: «А нам що до того? Це твоя справа». 5 І він, кинувши срібняки в храмі, забрався звідти, пішов і повісився. 6 А старші священики взяли срібняки та сказали: «Не можна вкинути їх у священну скарбницю, бо це плата за кров». 7 І, порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати чужинців. 8 Тому воно й донині називається «Полем крові». 9 Тоді сповнилися слова, сказані через пророка Єремı́ю: «І вони взяли тридцять срібняків — гроші за чоловіка, котрого оцінили, за людину, чию вартість визначили деякі сини Ізраїля,— 10 і дали їх за гончарське поле, як і наказав мені Єгова».

11 Коли Ісус став перед намісником, той запитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти сам це кажеш». 12 А коли його звинувачували старші священики й старійшини, він нічого не відповідав. 13 Тож Пилат запитав: «Хіба ти не чуєш, скільки обвинувачень вони висувають проти тебе?» 14 Однак Ісус не відповів Пилату ані слова, тому той дуже здивувався.

15 А намісник мав звичай у свята звільняти для людей в’язня, якого вони хотіли. 16 І в той час тримали там горезвісного в’язня, на ім’я Вара́вва. 17 Отже, коли всі зібралися, Пилат запитав: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Вара́вву чи Ісуса, званого Христом?» 18 Бо Пилат знав, що вони видали його із заздрості. 19 Крім того, коли він сидів на судовому сидінні, дружина послала йому звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні». 20 Але старші священики й старійшини вмовили людей з натовпу, щоб вони просили відпустити Вара́вву, а Ісуса вбити. 21 Тоді намісник запитав їх: «Кого з цих двох відпустити вам?» Вони відповіли: «Вара́вву». 22 Пилат сказав до них: «А що мені робити з Ісусом, так званим Христом?» І всі закричали: «На стовп його!» 23 Пилат запитав: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його!»

24 Побачивши, що здіймається неабияке замішання і це ні до чого доброго не приведе, Пилат узяв води та помив руки перед натовпом, кажучи: «Я невинний у крові цього чоловіка. Це вже ваша справа». 25 У відповідь весь народ закричав: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях». 26 Потім Пилат звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти, після чого звелів прибити його до стовпа.

27 Відтак воїни намісника повели Ісуса в намісницький палац і зібрали біля нього весь загін. 28 Там, роздягнувши Ісуса, вони накинули на нього багряну накидку, 29 потім сплели терновий вінок і надягли йому на голову, а в праву руку дали очеретину. І, припадаючи навколішки, вони глузували з нього й говорили: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» 30 Також вони плювали на нього і, забравши очеретину, били по голові. 31 Зрештою, наглузувавшись, вони зняли з Ісуса накидку, одягли в його вбрання та вивели, щоб прибити до стовпа.

32 Як вони виходили, то зустріли киренянина Си́мона, якого змусили* взяти Ісусового стовпа мук. 33 Прийшовши на місце, назване Голгофою, що означає «Череп», 34 вони дали Ісусу вина, змішаного із жовчю. Але він, пригубивши, відмовився. 35 Коли ж вони прибили Ісуса до стовпа, то його вбрання розділили між собою, кидаючи жеребок, 36 а потім сиділи й стерегли його. 37 І над його головою помістили табличку із звинуваченням: «Ісус — Цар юдейський».

38 Тоді біля нього прибили до стовпів двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. 39 А ті, хто проходив повз Ісуса, кивали головами та зневажливо говорили: 40 «Гей, ти, ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його! То врятуй себе! Якщо ти Божий син, то зійди зі стовпа!» 41 Так само старші священики з книжниками й старійшинами почали глузувати з нього: 42 «Інших він рятував, а себе врятувати не може! Він же цар Ізраїля, то нехай тепер зійде зі стовпа, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, нехай Бог і врятує його, якщо він потрібен Йому, бо він казав: «Я Божий Син». 44 Так само й розбійники, що були разом з ним прибиті до стовпів, почали ганьбити його.

45 І від шостої години цілий край огорнула темрява аж до дев’ятої. 46 А приблизно о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — тобто «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» 47 Почувши це, декотрі з тих, що там стояли, почали говорити: «Цей чоловік кличе Іллю». 48 Тож один з них відразу побіг, узяв губку, намочив її в кислому вині і, настромивши на очеретину, дав йому пити. 49 А позосталі говорили: «Облиш його! Подивімося, чи прийде Ілля, щоб його врятувати». [Інший же взяв списа й проколов йому бік, і звідти потекла кров з водою.] 50 Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і спустив дух.

51 У ту ж мить завіса святині роздерлась надвоє — згори донизу, затряслася земля й порозколювалися скелі. 52 І порозкривалися гробниці, з яких повикидало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном, 53 (ті ж, що йшли від гробниць після його воскресіння, ввійшли у святе місто) і багато людей побачило їх. 54 А сотник і воїни, які стерегли Ісуса, побачивши землетрус та все, що сталося, дуже перелякалися і почали говорити: «Він був справді Божим Сином».

55 За всім цим спостерігало здалека чимало жінок, які від Галілеї супроводжували Ісуса, щоб прислуговувати йому. 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія — мати Якова і Йосı́я, а також мати Зеведе́євих синів.

57 Наближався вечір. У той час прийшов один багатий чоловік з Аримате́ї, на ім’я Йосип, який теж був Ісусовим учнем. 58 Він пішов до Пилата та попросив у нього дозволу забрати Ісусове тіло. Тож Пилат наказав віддати його. 59 Тоді Йосип забрав тіло, обгорнув його в чисте тонке полотно з льону 60 й поклав у свою нову гробницю, яку висік у скелі. І, приваливши до входу гробниці великий камінь, пішов звідти. 61 А Марія Магдалина та інша Марія залишилися сидіти біля могили.

62 Наступного дня після Приготування старші священики та фарисеї зібралися разом перед Пилатом 63 і сказали: «Пане, ми пригадали, що той самозванець, коли ще був живий, говорив: «Через три дні я воскресну». 64 Тож накажи стерегти його могилу аж до третього дня, щоб часом його учні не прийшли та не викрали тіла, а потім не сказали: «Він воскрес з мертвих!» І це останнє шахрайство буде гірше від першого». 65 Та Пилат їм відповів: «Маєте варту. Ідіть, стережіть, як знаєте». 66 Тоді вони пішли і, щоб могила надійно охоронялася, опечатали камінь і поставили варту.