Матвія
16 Там підійшли до нього фарисеї та саддукеї і, випробовуючи його, попросили показати їм знак з неба. 2 Він же їм сказав: «[Коли вечоріє, ви зазвичай говорите: «Буде ясна погода, бо небо вогненно-червоне», 3 а вранці: «Сьогодні буде холодно і падатиме дощ, бо небо вогненно-червоне, але похмуре». Прикмети на небі ви вмієте тлумачити, проте ознак цього часу витлумачити не можете.] 4 Зле й перелюбне покоління постійно шукає знака, але не отримає жодного, окрім знака Йони». Тож, покинувши їх, він пішов геть.
5 А учні переправились на інший берег, однак забули взяти з собою хліба. 6 Ісус сказав їм: «Вважайте, остерігайтеся фарисейської і саддукейської закваски». 7 Та вони почали розмірковувати між собою: «Ми не взяли ані хлібини». 8 Знаючи це, Ісус промовив: «Маловіри, чому ви розмірковуєте між собою про те, що не маєте хліба? 9 Невже ви й досі не розумієте? Не пам’ятаєте, як п’ятьма хлібинами наїлися п’ять тисяч і скільки потім кошиків зібрали? 10 Або як сімома хлібинами наїлись чотири тисячі і скільки кошів ви зібрали? 11 Як же не розумієте, що я говорив вам не про хліб? Остерігайтеся фарисейської та саддукейської закваски». 12 Аж тоді вони збагнули, що він казав остерігатися не хлібної закваски, а вчення фарисеїв і саддукеїв.
13 Потім, прийшовши в околиці Кеса́рії Пилипової, Ісус почав питати своїх учнів: «Що люди говорять: хто такий Син людський?» 14 Вони ж відповіли: «Декотрі кажуть, що Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — Єремı́я або один з пророків». 15 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» 16 У відповідь Си́мон Петро промовив: «Ти — Христос, Син живого Бога». 17 На це Ісус сказав: «Щасливий ти, Си́моне, сину Йони, бо не плоть і кров виявили це тобі, а мій небесний Батько. 18 До того ж говорю тобі: ти — Петро, і на цій скелі я збудую свій збір, і брами га́десу не подолають його. 19 Я дам тобі ключі від небесного царства, і все, що ти зв’яжеш на землі, уже буде зв’язане на небесах, а що розв’яжеш на землі, уже буде розв’язане на небесах». 20 І він суворо наказав учням нікому не говорити, що він — Христос.
21 Відтоді Ісус Христос розповідав учням про те, що він повинен піти в Єрусалим і зазнати багатьох страждань від рук старійшин, старших священиків та книжників і що потім вб’ють його, та на третій день він воскресне. 22 Почувши це, Петро відвів Ісуса вбік та почав дорікати йому: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться». 23 Однак Ісус, відвернувшись від Петра, сказав: «Геть від мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське».
24 Потім Ісус сказав своїм учням: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і постійно йде за мною. 25 Бо хто хоче врятувати свою душу, той її погубить. А хто погубить свою душу заради мене, той знайде її. 26 Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але погубить свою душу? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27 Адже Син людський має прийти у славі Батька свого зі своїми ангелами і тоді заплатить кожному за його вчинками. 28 Правду кажу вам: серед тих, що тут стоять, є особи, які не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина людського, котрий приходить у своєму царстві».