Луки

10 Після цього Господь призначив сімдесятьох інших і послав їх перед себе по двоє в кожне місто й місцевість, куди сам мав піти. 2 Тоді він промовив до них: «Жниво справді велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнива, щоб він вислав робітників на жниво своє. 3 Ідіть. Ось я посилаю вас як ягнят серед вовків. 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалій і в дорозі не зупиняйтесь для привітань та обіймів. 5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку кажіть: «Мир цьому домові». 6 І, якщо буде там друг миру, ваш мир залишиться на ньому, а якщо ні — повернеться до вас. 7 Залишайтеся в тому домі, їжте і пийте, що вам подадуть, бо працівник гідний своєї плати. І не переходьте з дому в дім.

8 Коли ж увійдете в якесь місто і там вас приймуть, то їжте, що вам подадуть, 9 зціляйте хворих і говоріть: «Боже царство наблизилося до вас». 10 А коли в якомусь місті вас не приймуть, то вийдіть на його головні вулиці й скажіть: 11 «Навіть порох з вашого міста, який пристав до наших стіп, ми обтрушуємо на свідчення проти вас. Однак пам’ятайте, що Боже царство наблизилось». 12 Кажу вам, у той день Содому буде легше, ніж цьому місту.

13 Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас, були виконані в Тирі й Сидоні, то вони б уже давно покаялися, сидячи у вереті й попелі. 14 Тому Тиру й Сидону буде легше в час суду, ніж вам. 15 І ти, Капернау́ме, хіба звеличишся до неба? Упадеш ти до га́десу!

16 Хто слухає вас, той слухає і мене. Хто ж погорджує вами, погорджує мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав».

17 Тоді повернулися ті сімдесят і, радіючи, казали: «Господи, навіть демони підкоряються нам, коли ми вживаємо твоє ім’я». 18 На це Ісус відказав: «Я бачив, як Сатана впав з неба, немов блискавка. 19 Ось я дав вам владу топтати змій і скорпіонів та перемагати всю силу ворога, і ніщо не заподіє вам шкоди. 20 Але радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах». 21 І тієї ж години, сповнившись святим духом, він надзвичайно зрадів, а потім промовив: «Перед усіма вихваляю тебе, Батьку, Господи неба і землі, бо ти старанно приховав це від мудрих та розумних, однак виявив немовлятам. Бо так, Батьку, було тобі до вподоби. 22 Мій Батько передав мені все, і ніхто, окрім Батька, не знає, хто є Син; так само ніхто не знає, хто є Батько,— лише Син і той, кому Син захоче відкрити його».

23 Після цього він, залишившись з учнями наодинці, звернувся до них: «Щасливі ті, хто бачить те, що бачите ви. 24 Бо кажу вам: багато пророків і царів прагнули побачити те, що бачите ви, але не побачили, і почути те, що чуєте ви, але не почули».

25 І ось один чоловік, обізнаний у Законі, встав і, щоб випробувати його, запитав: «Учителю, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?» 26 На це Ісус сказав: «Що написано в Законі? Як ти це розумієш?» 27 Той відповів: «Люби Єгову, свого Бога, усім своїм серцем, усією душею, всією силою і всім розумом своїм» і «свого ближнього, як самого себе». 28 Ісус тоді промовив: «Ти відповів правильно; «роби так — і отримаєш життя».

29 Але той, бажаючи показати свою праведність, запитав Ісуса: «А хто мій ближній?» 30 У відповідь Ісус сказав: «Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив у руки розбійників, які відібрали в нього все і, побивши, пішли, а його залишили напівмертвого. 31 Випадково цією дорогою йшов священик, але, побачивши його, пройшов другим боком. 32 Подібно й левит, коли дійшов до того місця і побачив чоловіка, оминув його другим боком. 33 Та ось на нього натрапив якийсь самарянин, що подорожував тим шляхом, і, побачивши його, пройнявся жалем. 34 Тож він підійшов, перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином, а тоді посадив його на свою тварину, привіз у заїжджий двір і там попіклувався про нього. 35 А наступного дня він вийняв два денарії, дав їх господарю двору та сказав: «Піклуйся про нього, а якщо витратиш більше, я віддам тобі, коли повернуся». 36 Як думаєш, хто з цих трьох був ближнім чоловікові, який потрапив до рук розбійників?» 37 На це він відповів: «Той, хто повівся з ним милосердно». Ісус же сказав: «Іди й роби так само».

38 І, коли вони були в дорозі, Ісус зайшов до одного села. Там жінка на ім’я Марта запросила його у свій дім. 39 Вона ще мала сестру Марію, яка сіла біля ніг Господа і почала слухати його. 40 А Марта не слухала його, оскільки була зайнята різними приготуваннями. Тож вона підійшла і сказала: «Господи, невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи їй, щоб мені допомогла». 41 Та Господь відповів: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами. 42 А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне. Марія ж вибрала ліпшу частку, яка від неї не забереться».