Дії

7 Тоді первосвященик запитав Степана: «Це правда?» 2 Він відповів: «Мужі, брати і батьки, послухайте! Ще до того, як наш прабатько Авраам оселився в Хара́ні, Бог слави з’явився йому в Месопотамії 3 і сказав: «Залиш свій край та своїх рідних і йди в землю, котру я тобі покажу». 4 Авраам так і зробив: залишив край халдеїв та оселився в Хара́ні. А коли в нього помер батько, то Бог переселив його у край, де тепер мешкаєте ви, 5 проте спадщини йому там не дав, навіть на ширину ступні. Натомість Бог пообіцяв віддати йому той край у володіння, і не тільки йому, але і його нащадкам, хоча на той час він ще не мав дітей. 6 До того ж Бог сказав, що Авраамові нащадки стануть приходьками в чужому краї та що інший народ буде їх поневолювати й утискати чотириста років. 7 «І народ, який їх поневолюватиме, я засуджу,— сказав Бог.— Потім вони вийдуть звідти і будуть мені тут віддано служити*».

8 Бог також дав Аврааму угоду про обрı́зання, і Авраам, ставши батьком Ісака, обрізав його на восьмий день. Потім в Ісака народився Яків, котрий став батьком дванадцятьох голів родин. 9 Вони почали заздрити Йосипу і продали його в Єгипет. Але з ним був Бог, 10 який визволив його з усіх лих і зробив так, що фараону, царю Єгипту, сподобалась Йосипова приємна вдача і мудрість. І фараон поставив Йосипа правити Єгиптом та цілим своїм домом. 11 Але на весь Єгипет і Ханаан прийшло велике лихо — голод, і наші прабатьки не мали що їсти. 12 Дізнавшись, що в Єгипті є запаси харчів, Яків уперше послав туди наших прабатьків. 13 Коли він послав їх туди вдруге, Йосип відкрився своїм братам, і саме тоді фараон почув про Йосипову родину. 14 Тож Йосип сказав привести свого батька, Якова, разом з усіма родичами — всього сімдесят п’ять душ. 15 Так Яків потрапив до Єгипту, де й помер. Померли там і наші прабатьки. 16 Їх перенесли до Сихе́ма і поховали в гробниці, котру Авраам купив за срібні монети в Гамо́рових синів.

17 А коли наближався час сповнення обітниці, яку Бог дав Аврааму, наш народ у Єгипті почав ще більше зростати і примножуватися. 18 Потім Єгиптом почав правити інший цар, який не знав Йосипа. 19 Той цар підступно поводився з нашим родом і несправедливо змушував батьків покидати немовлят напризволяще, щоб ті помирали. 20 Власне тоді й народився Мойсей; він був надзвичайно гарним у Божих очах. Три місяці його доглядали в рідному домі, 21 а коли покинули, то фараонова дочка підібрала дитинку і виховала як свого сина. 22 Отже, Мойсея навчили всієї мудрості єгиптян; він був сильний у слові та ділі.

23 Коли ж Мойсею сповнилося сорок років, у його серці з’явилось бажання відвідати своїх братів, Ізраїлевих синів. 24 Якось він побачив, що одного з них кривдив єгиптянин. Тож він заступився і помстився за брата, убивши єгиптянина. 25 Мойсей сподівався, що брати зрозуміють: це Бог його рукою дає їм порятунок, але вони того так і не зрозуміли. 26 А наступного дня він прийшов до них і побачив, як двоє з них сваряться. Бажаючи їх помирити, він сказав: «Ви ж брати! Навіщо кривдите один одного?» 27 Проте той, хто кривдив ближнього, відштовхнув Мойсея та сказав: «Хто призначив тебе над нами правителем і суддею? 28 Може, ти хочеш і мене вбити, як вчора вбив того єгиптянина?» 29 Почувши це, Мойсей утік і став приходьком у краї мідіян; там у нього народилося двоє синів.

30 А ще через сорок років у пустелі біля гори Сінай з’явився йому ангел у терновому кущі, охопленому полум’ям. 31 Побачивши це, Мойсей дуже здивувався. І коли він підходив ближче, аби подивитися, що відбувається, то почув голос Єгови: 32 «Я — Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісака і Якова». Після тих слів Мойсей, тремтячи зі страху, не наважувався далі вдивлятися. 33 Тоді Єгова сказав йому: «Зніми з ніг сандалії, бо земля, на якій ти стоїш,— свята. 34 Я побачив, як знущаються над моїм народом в Єгипті, і почув стогін цих людей, тому зійшов, щоб їх визволити. Тож збирайся та йди до Єгипту». 35 Отже, того Мойсея, котрого вони зреклися, кажучи: «Хто призначив тебе правителем і суддею?» — Бог послав як правителя й визволителя і зробив це рукою ангела, що з’явився йому в терновому кущі. 36 І цей чоловік вивів їх з Єгипту, виконуючи різні чуда й знаки в тому краю, в Червоному морі, а потім сорок років у пустелі.

37 Власне той Мойсей сказав Ізраїлевим синам: «Бог вибере вам серед ваших братів пророка, подібного до мене». 38 Той Мойсей був разом з нашими прабатьками посеред збору в пустелі, чув ангела біля гори Сінай і отримав невмирущі священні слова, щоб передати їх вам. 39 Того ж Мойсея наші прабатьки не хотіли слухатись і зрештою відкинули, а в серцях своїх почали мріяти про повернення до Єгипту. 40 Вони просили Аарона: «Зроби нам богів. Ми підемо за ними, бо не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас з єгипетського краю». 41 Тож у ті дні вони зробили собі теля, принесли тому ідолу жертву та почали тішитись ділами своїх рук. 42 Тоді Бог відвернувся від них і не стримував їх, коли вони хотіли віддано виконувати служіння* для небесного війська. Про це в книзі пророків написано: «Доме Ізраїля, хіба мені ви сорок років приносили в пустелі убитих тварин та інші жертви? 43 Ви ж несли намет Моло́ха і зірку бога Рефа́на — статуї, які ви зробили собі для поклоніння. Тому я вас вишлю аж за Вавилон».

44 Колись у пустелі наші прабатьки мали намет свідчення; він був зроблений так, як наказав Бог, на зразок того, що бачив Мойсей. 45 Потім цей намет отримали у спадок наші батьки і разом з Ісусом Навином принесли його до землі, якою володіли інші народи, що їх Бог вигнав з-перед очей наших прабатьків. Там намет залишався аж до днів Давида, 46 який знайшов милість в Божих очах і просив, щоб Бог Яковів удостоїв його честі влаштувати для Нього оселю. 47 Проте збудував цей дім Соломон. 48 А втім, Всевишній не проживає в рукотворних домах, і про це говорить пророк: 49 «Мій престол — небеса, а земля — підніжок для моїх ніг. Який дім ви збудуєте для мене?— говорить Єгова.— Або де місце мого відпочинку? 50 Хіба не моя рука все це створила?»

51 Звертаюсь до вас, люди затяті, люди з необрізаними серцями і вухами. Ви противитесь святому духу, так само як противились ваші прабатьки. 52 Кого з пророків ваші прабатьки не переслідували? Вони повбивали тих, хто наперед сповіщав прихід Праведного, а ви тепер стали його зрадниками та вбивцями. 53 Ви одержали через ангелів Закон, але не дотримувались його».

54 Ці слова зачепили їх за живе, так що вони почали скреготати зубами. 55 А Степан, сповнений святого духу, глянув на небо і побачив Божу славу та Ісуса, який стояв праворуч від Бога. 56 І Степан сказав: «Дивіться! Я бачу розкрите небо та Сина людського, який стоїть праворуч від Бога». 57 Почувши це, вони щосили закричали, позакривали руками вуха і всі разом кинулись на нього. 58 Виштовхавши Степана за місто, вони почали кидати в нього камінням, а свідки поклали своє вбрання до ніг одного молодого чоловіка, на ім’я Савл. 59 І, коли в Степана кидали камінням, він благав: «Господи Ісусе, прийми мій дух». 60 Тоді він став на коліна і вигукнув: «Єгово, не залічи їм цього гріха». Сказавши це, він заснув смертним сном.