Луки

18 Потім Ісус навів їм приклад про те, що необхідно завжди молитися і не падати духом. 2 Він розповів: «В одному місті був собі суддя, який і Бога не боявся, і людей не поважав. 3 Жила також у тому місті вдова, що постійно приходила до нього та просила: «Розсуди мене справедливо з моїм противником». 4 Суддя деякий час не хотів їй допомагати, але зрештою сказав сам до себе: «Хоч і Бога я не боюсь, і людей не поважаю, 5 та оскільки ця вдова надокучає мені, розсуджу справедливо її справу, щоб вона більше не приходила й не добивала мене». 6 Тож Господь звернувся до них: «Чуєте, що сказав цей неправедний суддя? 7 Чи ж Бог не подбає про те, аби заради його вибранців, котрі день і ніч волають до нього про допомогу, було встановлено справедливість, хоча в їхньому випадку він і виявляє довготерпіння? 8 Говорю вам: він обов’язково зробить це, притому дуже швидко. Однак коли прийде Син людський, то чи знайде він справжню віру на землі?»

9 А для тих, хто був впевнений у своїй праведності та вважав інших за ніщо, Ісус навів такий приклад: 10 «Два чоловіки ввійшли у храм помолитися — один фарисей, а другий збирач податків. 11 Фарисей встав і почав молитися подумки: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники, або навіть як он той збирач податків. 12 Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю». 13 Збирач же податків стояв віддалік, не наважуючись навіть піднести очей до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: «Боже, будь милосердним до мене, грішника». 14 Кажу вам, цей чоловік повертатиметься додому, виявившись праведнішим, ніж фарисей; бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений».

15 Тим часом люди стали приносити до нього немовлят, аби він доторкнувся до них, але учні, побачивши це, почали їх сварити. 16 Ісус же попросив, щоб до нього принесли немовлят, і сказав учням: «Пустіть діток до мене й не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже царство. 17 Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Божого царства так, як дитя, то ніколи в нього не ввійде».

18 Опісля один начальник запитав його: «Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?» 19 Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, окрім одного — Бога. 20 Ти ж знаєш заповіді: «Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не давай лжесвідчення, шануй батька та матір». 21 А той сказав: «Усього цього я дотримуюся ще з юності». 22 На це Ісус промовив: «Ще одного бракує тобі: продай усе, що маєш, і роздай бідним — так ти збереш собі скарб у небесах. А тоді приходь та будь моїм учнем». 23 Почувши це, чоловік дуже зажурився, бо був дуже багатий.

24 Тож Ісус подивився на нього і сказав: «Як тяжко тим, що мають гроші, потрапити в Боже царство! 25 Легше навіть верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки, ніж багатому ввійти в Боже царство». 26 А люди, котрі це чули, запитали: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?» 27 Він же відказав: «Те, що неможливе для людей, можливе для Бога». 28 На це Петро сказав: «А от ми... Ми полишили все, що мали, і пішли за тобою». 29 Ісус же відповів: «Правду кажу вам: немає нікого, хто покинув би заради Божого царства дім чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей, 30 і так чи інакше не отримав би в багато разів більше у цей час, а в прийдешній системі — вічне життя».

31 Тоді він відійшов з дванадцятьма убік і сказав: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там виконається все, що пророки написали про Сина людського. 32 Бо його віддадуть людям з інших народів і будуть насміхатися з нього, знущатись над ним та плювати на нього, 33 і, висікши бичем, його вб’ють, але на третій день він воскресне». 34 Проте учні нічого не зрозуміли з цього, бо слова ті були приховані від них, і вони не знали, про що йдеться.

35 Коли ж вони наближалися до Єрихона, то побачили сліпого жебрака, який сидів при дорозі. 36 Він почув, як повз нього проходить натовп, і почав розпитувати, що відбувається. 37 А люди сказали йому: «Це йде Ісус назаря́нин!» 38 Тоді сліпий закричав: «Ісусе, Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 39 Однак ті, хто йшов попереду, суворо наказували йому мовчати, але він щораз сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 40 Зупинившись, Ісус звелів привести цього чоловіка. І коли той підійшов, Ісус запитав його: 41 «Що хочеш, аби я для тебе зробив?» Чоловік відповів: «Господи, хочу бачити». 42 Тож Ісус сказав йому: «Стань знову зрячим. Твоя віра зцілила тебе». 43 І в ту ж мить чоловік прозрів і пішов слідом за ним, прославляючи Бога. Коли всі люди побачили це, то також віддали Богу хвалу.