Об’явлення
16 І почув я зі святині гучний голос, який говорив сімом ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2 Тож пішов перший з них і вилив свою чашу на землю. Тоді в людей, котрі мали знак дикого звіра та поклонялися його образу, з’явились болючі, жахливі виразки.
3 Другий же вилив свою чашу на море. Через це воно перетворилось у кров, подібну до крові мерця. І померла кожна жива душа — все, що було в морі.
4 А третій вилив свою чашу в ріки й водні джерела, і вони теж перетворились у кров. 5 Потім почув я голос ангела, що має владу над водами: «Боже, Ти — Той, хто є і хто був, Відданий, Ти — праведний, бо виніс такі вироки. 6 Оскільки вони пролили кров святих і пророків, ти їх самих напоїв кров’ю. Вони заслуговують цього». 7 Далі я почув, як заговорив жертовник: «Єгово Боже, Всемогутній, твої присуди дійсно правдиві та праведні».
8 Тоді четвертий ангел вилив свою чашу на сонце, якому було дозволено палити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, але вони все одно зневажали ім’я Бога, якому підвладні всі ті кари. Вони не покаялись і не віддали йому слави.
10 П’ятий же вилив свою чашу на престол дикого звіра. Тоді його царство огорнула темрява. І люди почали кусати собі від болю язики, 11 однак і далі зневажали Бога небес за весь той біль та виразки й не покаялись у своїх вчинках.
12 Шостий вилив свою чашу на велику ріку Євфрат, і вода в ній висохла. Так була підготовлена дорога для царів, що зі сходу сонця.
13 Потім я побачив, як з пащ дракона, дикого звіра й фальшивого пророка виходять три нечисті натхнені вислови, подібні до жаб. 14 Ці вислови натхнені демонами. Вони чинять ознаки і виходять до царів усієї населеної землі, щоб зібрати їх на війну, яка має відбутися у великий день Бога Всемогутнього.
15 «Ось іду немов злодій. Щасливий той, хто не спить і стереже своє вбрання, щоб не ходити нагим та щоб ніхто не бачив його сорому».
16 І зібрали їх на місце, яке єврейською називається Гар-Маґедо́н.
17 Коли сьомий ангел вилив свою чашу на повітря, то зі святині, з боку престолу, почувся гучний голос: «Сталося!» 18 І спалахнули блискавки, пролунали голоси, вдарили громи і відбувся такий сильний землетрус, якого не було, відколи на землі живуть люди,— великий і сильний. 19 Опісля велике місто розкололось на три частини, а міста народів обернулися в руїни. І Бог пригадав столицю, Вавилон Великий, щоб дати їй чашу вина гніву, викликаного люттю його. 20 Крім того, кожен острів утік і гір вже не було. 21 А з неба на людей почав падати великий град, вагою з двадцять кілограмів. І люди зневажали Бога за ту кару — град, адже була вона надзвичайно велика.