Матвія

25 Царство небесне можна прирівняти до десятьох незайманих дівчат, котрі взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. 2 П’ять з них були безглуздими, а п’ять — розсудливими. 3 Безглузді взяли свої світильники, але не взяли оливи, 4 а розсудливі взяли не лише світильники, але й оливу в посудини. 5 Оскільки ж наречений затримувався, усі вони задрімали та й позасинали. 6 Раптом посеред ночі пролунав крик: «Дивіться, наречений! Виходьте зустрічати його». 7 Тоді всі дівчата повставали й підготували свої світильники. 8 І безглузді сказали до розсудливих: «Дайте нам оливи для світильників, бо вони ось-ось загаснуть». 9 Та розсудливі їм відповіли: «Щоб не забракло ні вам, ні нам, підіть ліпше до тих, хто її продає, та й купіть собі». 10 Але поки ті ходили купувати, прибув наречений, тож дівчата, які були готові, ввійшли з ним на весільний бенкет, і двері зачинилися. 11 Потім прийшли й інші дівчата, кажучи: «Пане, пане, відчини нам!» 12 Він же відказав: «Говорю вам правду: не знаю я вас».

13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години.

14 Також небесне царство можна прирівняти до одного чоловіка, котрий, вирушаючи в іншу країну, скли́кав рабів і доручив їм своє майно. 15 І одному він дав п’ять талантів, іншому два, а ще іншому один — кожному за його спроможністю, та й поїхав в іншу країну. 16 Раб, котрий отримав п’ять талантів, зараз же пішов, пустив їх в обіг і набув ще п’ять. 17 Так само і той, котрий отримав два, набув ще два. 18 Проте раб, котрий отримав лише один, вийшов і закопав його в землю, сховавши срібні гроші свого пана.

19 Коли минуло багато часу, пан тих рабів приїхав та розібрався з їхніми рахунками. 20 Отож раб, який отримав п’ять талантів, підійшов і приніс ще п’ять, кажучи: «Пане, ти доручив мені п’ять талантів; глянь, я набув ще п’ять». 21 На це пан сказав: «Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у декількох справах, тому я призначу тебе над багатьма. Тішся разом зі своїм паном». 22 Потім підійшов той, який отримав два таланти, і сказав: «Пане, ти доручив мені два таланти; глянь, я набув ще два». 23 Тож пан похвалив і його: «Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у незначних справах, тому я призначу тебе над важливішими. Тішся разом зі своїм паном».

24 Зрештою підійшов раб, який отримав один талант, і сказав: «Пане, я знав, що ти дуже вимоглива людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не віяв. 25 Тому я злякався, пішов та й сховав талант у землю. Ось твої гроші». 26 Пан же відповів йому: «Злий і ледачий рабе, хіба ти не знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не віяв? 27 Через це ти повинен був віддати мої срібні гроші лихварям, а я, прибувши, отримав би своє з відсотками.

28 Заберіть від нього талант і дайте рабові, який має десять талантів. 29 Бо кожен, хто має, отримає більше і матиме надмір. А в того, хто не має, забереться навіть те, що він має. 30 Тож викиньте цього нікчемного раба в темряву. Там він буде плакати та скреготати зубами».

31 Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол. 32 Тоді перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. 33 І поставить він овець праворуч від себе, а козлів — ліворуч.

34 Потім цар скаже тим, хто праворуч: «Прийдіть всі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте царство, приготоване вам від заснування світу. 35 Бо коли я був голодний, ви дали мені їсти, коли відчув спрагу, ви дали мені пити. Я був незнайомцем — і ви гостинно прийняли мене, 36 я був нагий — і ви мене одягли. Я захворів — ви попіклувалися про мене, був у в’язниці — і ви до мене прийшли». 37 На це праведні скажуть йому: «Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували? Коли бачили спраглим і дали тобі пити? 38 Коли ти був незнайомцем і ми гостинно прийняли тебе або бачили нагим та одягли? 39 Коли ми бачили тебе хворим чи у в’язниці і прийшли до тебе?» 40 І цар їм відповість: «Правду кажу вам: усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені».

41 Тим же, хто ліворуч, він скаже: «Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. 42 Бо я зголоднів — і ви не дали мені їсти, відчув спрагу — ви не дали мені пити. 43 Я був незнайомцем — і ви не прийняли мене гостинно, був нагий — не одягли мене, був хворий та у в’язниці, але ви не попіклувалися про мене». 44 Вони також скажуть йому у відповідь: «Господи, коли ми бачили тебе голодним чи спраглим, незнайомцем, нагим чи хворим, у в’язниці й не послужили тобі?» 45 Тоді він їм відповість: «Правду кажу вам: усе, що ви не зробили одному із цих найменших, не зробили й мені». 46 І підуть вони у вічну відрізаність, а праведні — у вічне життя».