Марка
8 У ті дні, коли знову зібрався великий натовп людей і вони не мали нічого їсти, Ісус покликав учнів та сказав: 2 «Шкода мені цих людей, бо вже три дні вони зі мною й не мають нічого їсти. 3 Коли ж відправлю їх додому голодними, то ослабнуть в дорозі, бо багато з них прийшли здалека». 4 На це учні відказали: «Але як тут, у віддаленому місці, знайти стільки хліба, щоб нагодувати весь цей народ?» 5 Він же їх запитав: «Скільки маєте хлібин?» Ті відповіли: «Сім». 6 Тоді він наказав натовпу посідати* на землю, взяв сім хлібин і, склавши подяку, поламав їх та почав передавати учням, щоб ті роздавали іншим. 7 І мали вони ще кілька рибок. Поблагословивши рибу, Ісус сказав роздати також її. 8 Отже, люди їли й наситились. А коли закінчили їсти, позбирали все те, що залишилося,— сім повних кошів. 9 Усього там було приблизно чотири тисячі чоловіків. Потім він розпустив людей по домівках.
10 Ісус же відразу сів разом з учнями у човен та поплив до околиць Далману́ти. 11 Там підійшли до нього фарисеї і стали з ним сперечатися та просили показати їм якийсь знак із неба, намагаючись так його випробувати. 12 Тож він глибоко зітхнув і промовив: «Чому це покоління хоче побачити знак? Правду кажу вам: це покоління не отримає жодного знака». 13 Сказавши це, він пішов від них, знову сів у човен і відплив на протилежний берег.
14 Але сталося так, що вони забули взяти з собою хліба, і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого. 15 Тоді він чітко наказав їм: «Вважайте, стережіться фарисейської та Іродової закваски». 16 Тож вони стали докоряти один одному за те, що не взяли хліба. 17 Помітивши це, він звернувся до них: «Чому сперечаєтесь, що не маєте хліба? Невже ви ще й досі не збагнули того, що я мав на увазі? Невже ваші серця нездатні це зрозуміти? 18 «Маючи очі, не бачите? Маючи вуха, не чуєте?» Хіба ви вже забули: 19 коли я поламав і розділив п’ять хлібин на п’ять тисяч чоловіків, скільки після того ви зібрали повних кошиків хліба?» Вони відповіли: «Дванадцять». 20 «А коли поламав і розділив сім хлібин на чотири тисячі, скільки потім зібрали повних кошів?» Вони відповіли: «Сім». 21 Тоді він сказав: «Невже ви й досі нічого не розумієте?»
22 Опісля прибули вони до Віфсаї́ди. Там до Ісуса привели сліпого і почали благати, щоб Ісус доторкнувся до нього. 23 Він же взяв сліпого за руку, вивів за село і, плюнувши йому на очі, поклав на нього руки й запитав: «Бачиш щось?» 24 Чоловік подивився і відповів: «Бачу людей, бо мені здається, ніби це дерева, тільки вони ходять». 25 Потім він знову поклав йому руки на очі, і чоловік побачив чітко — він був уже здоровий та все бачив виразно. 26 Тож Ісус відправив його додому, але сказав: «Тільки не заходь у село».
27 Далі Ісус разом з учнями вирушив до сіл Кеса́рії Пилипової. По дорозі він почав розпитувати учнів: «Що люди говорять: хто я такий?» 28 Вони ж відповіли: «Декотрі кажуть, що Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — один із пророків». 29 І він запитав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Ти — Христос». 30 Тоді Ісус заборонив їм про нього розказувати. 31 Крім того, він почав їх навчати, що Сину людському доведеться знести багато страждань, що його відкинуть старійшини, старші священики й книжники, потім вб’ють його, та через три дні він воскресне. 32 І розповідав він про це прямо. Однак Петро відвів Ісуса вбік та почав йому дорікати. 33 Ісус обернувся, поглянув на учнів і засудив Петра, кажучи: «Геть від мене, Сатано, бо думаєш не про Боже, а про людське».
34 Тоді він покликав до себе натовп та учнів і промовив: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і постійно йде за мною. 35 Бо хто хоче врятувати свою душу, той її погубить. А хто погубить свою душу заради мене і доброї новини, той врятує її. 36 Адже яка користь людині з того, що вона здобуде цілий світ, але втратить власну душу? 37 Що людина дасть взамін за душу свою? 38 Бо хто буде соромитись мене і моїх слів перед цим перелюбним й грішним поколінням, того посоромиться Син людський, коли прийде зі святими ангелами у славі Батька свого».