1 Коринфян

8 Коли говорити про їжу, пожертвувану ідолам, то всі ми, звичайно, маємо знання щодо цього. Проте знання робить гордим, а любов зміцняє. 2 Коли хтось думає, ніби щось пізнав, то він ще не знає цього так, як повинен знати. 3 Але якщо хтось любить Бога, то Бог знає таку людину.

4 Коли ж говорити про споживання їжі, пожертвуваної ідолам, то ми усвідомлюємо, що ідол — взагалі ніщо і є тільки один Бог, іншого немає. 5 Бо хоча і є ті, кого називають «богами»,— чи то на небі, чи на землі,— адже існує багато «богів» і багато «го́сподів», 6 але для нас лише один Бог, Батько, від якого з’явилося все і для якого ми живемо, а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося і завдяки якому ми живемо.

7 Однак таке знання мають не всі, бо дехто все ще тримається звичаїв, пов’язаних з ідолопоклонством, і дотепер, споживаючи їжу, вважає її пожертвуваною ідолу; і, оскільки сумління таких людей слабе, воно стає нечистим. 8 Проте їжа не може принести нам Божого схвалення. Бо якщо ми не їмо, то нічого не втрачаємо, і якщо їмо — нічого не здобуваємо. 9 Але вважайте, щоб часом це ваше право не стало каменем спотикання для слабих. 10 Бо, коли хтось зі слабих побачить, що ти, маючи знання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба ж сумління такої людини не спонукає її теж їсти пожертвуване ідолам? 11 Отже, своїм знанням ти губиш слабу людину — свого брата, за якого помер Христос. 12 А коли ви грішите проти своїх братів і вражаєте їхнє слабе сумління, то грішите проти самого Христа. 13 Тож, якщо їжа стає для мого брата каменем спотикання, я ніколи не буду їсти м’яса, аби не дати йому підстави для спотикання.