Римлян
1 Павло — раб Ісуса Христа — покликаний стати апостолом і відокремлений Богом, аби звіщати добру новину, 2 яку він наперед проголосив через своїх пророків у святих Писаннях. 3 Це новина про його Сина, який, хоча за тілом і був нащадком Давида, 4 але силою святого духу визнаний Божим Сином, коли воскрес з мертвих,— новина про нашого Господа Ісуса Христа. 5 Завдяки йому ми отримали незаслужену доброту та апостольське служіння, аби люди з усіх народів виявляли слухняність на основі віри і цим прославляли його ім’я. 6 З-посеред цих народів покликано й вас, щоб ви належали Ісусу Христу. 7 Отже, пишу всім, хто в Римі,— улюбленим Божим, які покликані бути святими.
Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.
8 Насамперед дякую через Ісуса Христа моєму Богу за всіх вас, бо про вашу віру говорять по цілому світі. 9 І Бог, котрому я від усього серця служу* — звіщаю добру новину про його Сина, є свідком, що я безупинно згадую вас у своїх молитвах. 10 Тож благаю Бога, аби мені нарешті вдалося прийти до вас, якщо на це буде його воля. 11 Бо я прагну бачити вас, щоб поділитися з вами духовним даром і цим вас зміцнити, 12 а точніше, щоб ми підбадьорились взаємно — я вашою вірою, а ви моєю.
13 Проте хочу, брати, аби ви знали, що я неодноразово наміря́вся прийти до вас (хоча досі мав перешкоди), щоб отримати серед вас плід, як і серед решти народів. 14 Я боржник як грекам, так і чужоземцям, як мудрим, так і нерозумним. 15 Отже, я прагну звіщати добру новину й вам у Римі. 16 Бо я не соромлюся доброї новини, оскільки вона є Божою силою, завдяки якій може спастися кожен, хто вірить: спочатку єврей, а потім грек. 17 Адже ті, хто має віру, бачать, що через добру новину стає явною Божа праведність, і від цього їхня віра стає ще міцнішою, як і написано: «А праведний житиме завдяки своїй вірі».
18 Тож Божий гнів виливається* з неба на всіляку безбожність і неправедність людей, які своєю неправедністю придушують правду, 19 адже все, що можна знати про Бога, для них явне, оскільки Бог їм це виявив. 20 Бо його невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям немає виправдання. 21 Адже, знаючи Бога, вони не прославляли його як Бога та не дякували йому, але отупіли у своєму мисленні, і темрява огорнула їхнє нерозумне серце. 22 Заявляючи, що є мудрими, вони стали безглуздими 23 та обернули славу нетлінного Бога у щось подібне до зображення тлінної людини, птахів, чотириногих істот і плазунів.
24 Тому Бог за бажанням їхнього серця не стримував їх від нечистоти — від того, щоб вони безчестили свої тіла. 25 Вони віддали перевагу брехні, а не Божій правді, і віддано служили* та поклонялися створінню, а не Творцю, який благословенний навіки. Амінь. 26 Через це Бог і дозволив їм керуватися ганебною похіттю: навіть їхні жінки замінили природні статеві зносини на протиприродні. 27 Подібно й чоловіки відмовились від статевих зносин з жінками і несамовито розпалилися похіттю одні до одних: чоловіки до чоловіків. Вони чинять непристойне та в самих собі отримують повну відплату, якої заслуговують за негідну поведінку.
28 Оскільки ж вони не вважали за потрібне триматися точного знання про Бога, він дозволив їм керуватися перекрученим розумом і поводитись непристойно. 29 Вони сповнені всілякої неправедності, зла, пожадливості, негідності, заздрості, вбивства, чварів, обману та злісності. Це пліткарі, 30 обмовники, ненависники Бога, люди зухвалі, пихаті, чванливі, вигадливі на лихе, неслухняні батькам, 31 нерозумні; вони не дотримують слова, не мають природної любові, немилосердні. 32 Вони дуже добре знають Божу праведну постанову: той, хто займається такими справами, заслуговує смерті, проте не тільки продовжують це робити, але й схвалюють тих, хто таке чинить.