Римлян

11 Тож я запитую: невже Бог відкинув свій народ? Зовсім ні! Адже я також ізраїльтянин, Авраамів нащадок, з племені Веніямина. 2 Бог не відкинув свого народу, який він визнав спочатку. Невже ви не знаєте, що говориться в Писанні про те, як Ілля скаржився Богу на Ізраїля? 3 «Єгово, ці люди повбивали твоїх пророків, повикопували твої жертовники. Залишився я один, і вони шукають моєї душі». 4 Але що Бог йому відповів? «Я залишив собі сім тисяч людей, котрі не схилили коліна перед Ваалом». 5 Подібно і в наш час з’явився останок, вибраний завдяки незаслуженій доброті. 6 Якщо ж це трапилось через незаслужену доброту, то не завдяки ділам, бо тоді незаслужена доброта не була б уже незаслуженою.

7 І що ж? Власне те, чого Ізраїль прагнув, він не досягнув. А досягнули цього вибранці, серця ж решти народу зачерствіли, 8 бо в одному уривку написано: «Бог навіяв на них дух глибокого сну, дав їм очі, які не бачать, і вуха, які не чують; і так триває аж донині». 9 Також Давид говорить: «Нехай їхній стіл* стане для них пасткою, і западнею, і каменем спотикання, і відплатою. 10 Хай їхні очі огорне темрява, щоб вони не бачили, і хай вони завжди гнуть свою спину».

11 Тож запитую: чи вони, спіткнувшись, упали? Зовсім ні! Та оскільки вони зробили хибний крок, у людей з інших народів з’явилась можливість спастися, і це розпалило в них ревнощі. 12 Отже, якщо їхній хибний крок означає багатство для світу, а зменшення їх числа — багатство для людей з інших народів, наскільки ж більше означатиме їх повна кількість!

13 Тепер звертаюсь до вас, люди з інших народів: я — апостол для інших народів — звеличую своє служіння, 14 намагаючись якось розпалити у свого народу ревнощі й тим врятувати хоча б декого. 15 Адже, коли Бог відкинув цих людей і так примирився зі світом, що ж тоді означатиме те, що він їх прийме? Чи ж не життя для тих, хто був мертвий? 16 Крім того, якщо частина тіста, взята як перші плоди,— свята, то святе і все тісто. І коли корінь святий, святі й гілки.

17 Проте якщо декотрі гілки були відламані, а ти — дика оливка — разом з іншими була прищеплена і почала живитися від соковитого кореня оливки, 18 то не величайся над іншими гілками. А коли величаєшся, пам’ятай: не ти підтримуєш корінь, а він тебе. 19 Ти скажеш: «Гілки відламали, щоб прищепити мене». 20 Добре! Вони відламані через своє невірство, ти ж тримаєшся завдяки вірі. Перестань бути високої думки про себе, а май страх. 21 Адже якщо Бог не пощадив рідних гілок, то не пощадить і тебе. 22 Тому зверни увагу на Божу доброту і суворість. До тих, хто відпав, Бог ставиться з суворістю. Однак до тебе Бог виявляє доброту, але за умови, що ти й далі триматимешся його доброти, якщо ж ні — теж будеш відсічена. 23 Те саме стосується і їх: коли не залишаться в невірстві, то будуть прищеплені, оскільки Бог може прищепити їх знову. 24 Бо якщо тебе зрізали з дикої оливки, а потім, усупереч природі, прищепили до оливки садової, то наскільки легше прищепити рідні гілки до своєї ж оливки!

25 Брати, аби ви не були мудрими у власних очах, хочу, щоб ви знали про священну таємницю: зачерствілою є лише частина Ізраїля, і так буде, поки набереться повна кількість людей з інших народів, 26 і таким чином спасеться весь Ізраїль. Бо написано: «Визволитель прийде з Сіону та усуне безбожні звичаї від синів Якова. 27 Це буде моя з ними угода, і тоді їхні гріхи заберу». 28 Тож, коли мова йде про добру новину, вони — вороги, але для вашої ж користі, а коли йдеться про Божий вибір, вони — улюблені з огляду на своїх прабатьків. 29 Адже Бог не буде шкодувати про дари й покликання, що походять від нього. 30 Колись ви були неслухняні Богові, але через їхній непослух вам виявлено милосердя. 31 Так само й вони неслухняні тепер,— тому вам і виявляється милосердя,— щоб їм самим було виявлено милосердя. 32 Бо їх усіх Бог замкнув у непослуху, аби їм усім виявити милосердя.

33 О, глибино Божого багатства, і мудрості, і знання! Які ж нез’ясовні присуди його та незбагненні шляхи його! 34 Бо «хто пізнав розум Єгови і хто став йому радником?» 35 Або «чи хтось давав йому щось, аби він мав повернути?» 36 Бо все від нього, через нього і для нього. Йому нехай буде слава навіки. Амінь.